Історія
братських могил
на території Жадівської сільської ради
Кожне село, місто, країна мають своє минуле, яке потрібно вивчати й передавати наступним поколінням. Без знання прожитого не можна йти до майбутнього. Для більш повного відображення минулого нашого краю та ліквідації «білих плям» в історії села учні Жадівської ЗОШ І-ІІІ ступенів взяли участь у Всеукраїнській краєзнавчій експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна»
…Перша братська могила з’явилася у серпні 1941 року. Під час відступу радянських військ біля парку, що розміщений між вулицями 40 років Перемоги (Суботівка) та Щорса, увечері 19 серпня 1941 року, відбувся бій з батальйоном німецьких військ, який наступав. Загинули офіцери та бійці Червоної армії. Жителями села були поховані молодший лейтенант Васильєв М.В., молодший сержант Зубарєв С.П., рядові: Тимофій Свист, Мендельзум І.М., Бабир В.Я., Воронін М.П. та інші. Всього 17 воїнів.
Восени 1941 року нова влада сформувала сільську управу, яка розміщувалася в будинку священика Патруєва (до 2013р. приміщення сільської аптеки). Вибрали сільського старосту Врагова Савку (Пуруса). В обов’язки окупаційної влади входило також винищення активістів села, партизан та євреїв. Згідно наказу новопризначеного військового коменданта Семенівки лейтенанта Гезеля, у Жадові 27 листопада 1941 року відбулася операція з винищення неблагонадійних. Голова сільради показував домівки, а карателі вели розправу. Того вечора були розстріляні та спалені:
- секретар сільради №1 Пичевський Федос Григорович та його сім’я;
- вчитель школи №2 Глухенький Семен Савелійович разом із дружиною та дітьми;
- завідуючий клубом №2 Петроченко Єгор Герасимович і четверо його рідних;
- бухгалтер сільпо Марущенко Олексій Іванович разом із своєю сім’єю.
Всі були спалені карателями в будинку секретаря сільради й біля згарища поховані жителями села (зараз вулиця Партизанська, 42).
Дружина вчителя школи Гончаренка Антона Олександровича Тетяна, її діти, сестра та батько були розстріляні, а потім поховані біля своєї садиби, що на вулиці Пролетарській (зараз проживає сім’я Аксьоненко В.А.).
8 січня 1942 року біля своєї домівки, що на вулиці Скоробачовка (нинішня Дружба) була розстріляна сім’я Ганкіних та двоє євреїв-біженців із м. Жлобіно. Поховали їх у «Ситньому», що за селом. Фірсель Ріту Самуїловну та її сестру Хаю, Аграновську Віру Самуїловну та Феню Яківну заарештували і в Семенівці розстріляли влітку 1942 року.
22 січня 1942 року партизани під керівництвом Попудренка Миколи Микитовича розташувалися для перепочинку в хатах жителів села Довжик, щоб наступного дня продовжити рейд, але вночі довелося дати бій загону мадярів. Було вбито 8 загарбників, але в цьому бою загинув комісар загону Рудій.
Пізніше розпочалися розстріли жителів. Мисник Василь Прокопович, Мисник Григорій Васильович, Костін Федір Якович, сім’я Населевців були вивезені в напрямку Жадова і розстріляні на «Горбасі» (нині кар’єр). Братські могили, у яких поховані Мисники та Населевці, знаходяться зараз поряд на першому кладовищі села Довжик.
За наказом німецького коменданта м.Семенівка, жителі Жадова, Довжика, Йоршова, які прийшли із Новгород-Сіверського концтабору, та інші повинні були з’явитися для реєстрації. Ранком із Семенівни їм назустріч виїхали карателі на бронетранспортері і розстрілювали всіх, хто траплявся. За першим лісом по дорозі на Семенівну були розстріляні Момот Роман Пилипович, Летяга Єгор, Лазарев Павел, Купрієнко Макар Олександрович, Кравченко Конон Денисович, Кравченко Яків Лукич. Останні троє були поховані в братській могилі на кладовищі Старого Жадова.
За період окупації німці вбили 85 чоловік та жінок, спалили біля 350 дворів, приміщення середньої школи №1 та Народного дому №2.
19 вересня 1943 року 140-ва Сибірська Новгород-Сіверська стрілецька дивізія, 106-та Забайкальська Дніпровська Червонопрапорна стрілецька дивізія (командир генерал-майор Самарський Д.І.) та 162-га Середньоазіатська стрілецька дивізія НКВС 65-ої армії визволяли село Жадове. За його визволення загинуло 16 чоловік. Усі вони поховані у братській могилі, яка знаходиться в сільському парку.
22 вересня 1943 року була проведена мобілізація для подальшого розгрому ворога. Загін, у якому було багато жадівців, рухався в напрямку Жадове-Погорільці. Біля мосту через рівчак, який був на півдорозі до Лосівки, підірвалися на міні шестеро жадівців. Загинули Худобець Федір, Суддін Іван Михайлович, Денисенко Олексій Тарасович, Сенченко Іван Михайлович, Мигда Василь Артемович. Вони були відвезені та поховані на кладовищах села Жадове.
Після закінчення війни для упорядкування братських могил та належного вшанування загиблих було вирішено перенести останки розстріляних жадівців і тих, хто визволяв село, до сільського парку.
Відреставровані братські могили
За ініціативи жителів села в 1963 році останки всіх загиблих були перенесені в центр села та поховані в трьох братських могилах. Перепоховання здійснював Прокопенко Іван Антонович (Зєніч). Були встановлені також плити з прізвищами визволителів села та розстріляних мирних жителів із такими викарбуваними написами:
|
Тут поховані воїни Радянської армії,
які загинули в 1941-1943 роках
|
|
Бабір В.Я.
Васильєв М.В.
Васильев М.І.
Воронін М.П.
Горєванов М.В.
Ємельянов П.С.
Єршин В.В.
Залогін А.М.
|
Зубарєв С.П.
Кисельов Ф.Ф.
Коровка Я.І.
Кравцов Д.Ф.
Максименко І.В.
Меленцов В.Ф.
Мендельзум І.М.
Пігасов С.М.
|
Сарічев Б.П.
Свіст Т.С.
Соломаха М.І.
Сугаков В.В.
Суддін І.М.
Філімонов А.К.
Шевченко А.Ф.
Яригін І.П.
|
|
Прізвища п’яти воїнів невідомі
|
|
Тут поховані жителі села, які були вбиті нацистськими завойовниками в 1941-1943 роках
|
|
Гончаренко Г.М.
Гончаренко В.А.
Гончаренко М.А.
Гончаренко Є.А.
Глухенький С.С.
Глухенька П.С.
Глухенька Л.С.
Глухенька В.С.
Глухенька Г.Д.
|
Марущенко О.І.
Марущенко П.М.
Марущенко І.О.
Пичевска У.М.
Пичевска М.Ф.
Пичевский М.Ф.
Худобець П.О.
Худобець О.М.
|
|
Тут поховані жителі села, які були розстріляні нацистськими окупантами в 1941-1943 роках
|
|
Агроновська В.С.
Агроновська Ф.Я.
Ганкін А.М.
Ганкіна Р.А.
Крючков Г.О.
Крючкова М.О.
|
Петроченко В.І.
Петроченко Т.Є.
Петроченко М.Г.
Петроченко Є.Г.
Петроченко М.Є.
Фірсель Х.С.
Фирсель Р.С.
|
З Києва був привезений і встановлений пам’ятник біля братської могили. На відкриття пам’ятника 9 травня 1964 року були запрошені родичі розстріляних.
В центрі села 9 травня 1978 року було урочисто відкрито пам’ятний знак загиблим односельцям. Він складається з обеліску, стели з прізвищами загиблих в 1941-45 роках та горельєфу «Воїни» таких авторів: архітектора Корнєєва Олександра Дмитровича, скульпторів Бородая Василя Захаровича, Куща Анатолія Васильовича та В.Юхновського.
В дні Перемоги та визволення села до могил загиблих здалеку приїжджають їх діти та внуки, щоб віддати належну шану своїм батькам та дідам, які віддали своє життя.
Відреставрований пам’ятний знак. 2013рік
У даній пошуковій роботі було охоплено невеличкий період нашої історії. Ми розуміємо, що зробили невеличку частину роботи, відобразивши скорботну картину минулого села. Знати про долю кожного загиблого – наш обов’язок. Вважаємо, що після наших пошуків буде встановлена табличка з іменами похованих в братській могилі села Йоршів.
Братська могила на кладовищі с.Йоршів.
1. Петроченко Леон Лук’янович (1915р.н.)
2. Войток Іван Андрійович (1915р.н.)
3. Горнашко Денис (1919р.н.)
Була знайдена друга братська могила на кладовищі села Довжик.
Отже, на території Жадівської сільської ради на даний час відомо 5 братських поховань:
- група братських могил у сільському парку;
- братська могила на кладовищі Старого Жадова;
- дві братські могили на першому кладовищі села Довжик;
- братська могила на кладовищі села Йоршів.
Краєзнавчо-дослідницької група «Пошук»
Керівник групи:
Марущенко Олександр Семенович,
учитель історії.
Історія братських могил.
