Хочу розповісти історію, яка розпочалась в далекі, а може і не такі вже далекі часи і продовжується до сьогоднішнього дня. І саме цікаве, що вона пов'язана з ім'ям мого земляка – Великого українця Тараса Григоровича Шевченка. І розпочалася вона на Чернігівщині.

     А тепер все по порядку. У вересні 2013 року на сайті Жадівської ЗОШ І-ІІІ ступенів було розміщено повідомлення «Гості із Чернігівського земляцтва», в якому йшлося, що 21 вересня 2013 року до учнів школи завітали: голо­ва Семенівського відділен­ня Чернігівського земляц­тва Клименко Євген Мико­лайович, заслужений пра­цівник культури України черкащанин Портянко Во­лодимир Костянтинович, скульптор, уродженець с.Жадове Липовка Іван Романович, журналіст га­зети «Правда України» Сергій Панкратьєв, на­чальник відділу освіти Гузоватий Сергій Михайло­вич, директор Будинку творчості Ткаченко Воло­димир Іванович. Шановні гості ознайомилися із вис­тавкою квітів, завітали до музейної кімнати «Шкільна світлиця», розповіли про роботу земляків. Скульп­тор Липовка І. Р. подарував школі барельєф Т. Г. Шев­ченка.

     Так от, під час спілкуван­ня з учителями школи ми довідались про таку річ. Колись школа носила сла­ветне ім'я Тараса Григоро­вича Шевченка. Проте з часом це ім'я чомусь забу­ли, а може ця така гучна назва комусь різала вуха. І школа залишилась і зали­шається до сьогодні без цього імені. Ми поговорили, що добре було б повер­нути школі у рік 200-річчя від дня народження Тара­са Шевченка її забуте ім'я і позбутись несправедли­вості, та й вчителі були не проти. Але, як кажуть, по­говорили і розійшлись. Ніхто не наважився тоді розпочати роботу з пошуку свідків (а вони ще є живі) та інших документальних підтверджень цьому фак­ту. Я не був з того часу на Семенівщині (до речі, у той день 21 вересня 2013 року відбулась знаменна подія – у Будинку культури м. Семенівка було урочисто відкрито Народний музей Тараса Шевченка).

     Нещодавно делегація Чернігівського земляцтва знову відвідала Семенівку, де було відкрито другу кімнату цього музею. Як розповів мені голова Се­менівського відділення Чернігівського земляцтва Клименко Євген Миколай­ович, ця подія пройшла з великим піднесенням, адже Тараса Григоровича народ шанує, і це засвід­чується такими подіями. І яке моє було здивування, коли на питання, чи повер­нуто Жадівській школі ім'я Батька Тараса, Євген Миколайович сказав, що, на жаль, ні.

     Тому, порадившись з Євгеном Миколайовичем, ми вирішили розпочати акцію: «Поверніть школі ім'я Тараса Шевченка».

     Перше. Ми звертаємось до тих живих свідків, які закінчили цю школу. На виданих їм атестатах (а такі вже знайшлись) стоїть печатка з написом: «Жадівська середня школа імені Тараса Шевченка». Ша­новні друзі! Зробіть ксеро­копію свого атестата і надішліть її на адресу Чернігівського земляцтва у Києві: 02660 м. Київ, Бро­варський проспект, 15, і напишіть хоч невеличкі спогади про цю школу, про вчителів, про тих, хто на­вчався разом з вами. Пер­шим, хто надав нам таку ксерокопію, був Іван Рома­нович Липовка. Він теж підтримує нашу акцію.

     Друге. Ми звертаємось до тих архівних установ, де можуть зберігатись доку­менти (рішення, постанови і т. д) про присвоєння школі с. Жадове ім'я Тара­са Григоровича. Якщо знайдуться такі документи, то надішліть їх на вказану адресу.

     Третє. Ми звертаємось до органів державної вла­ди і місцевого самовряду­вання (райради і облради) дати доручення відповід­ним установам щодо з'ясу­вання обставин і причин забуття цього імені.

     Четверте. Ми звертає­мось до редакцій газет з проханням опублікувати цей матеріал і допомогти нам у пошуку живих свід­ків і матеріалів щодо цього факту.

     Зі своєї сторони ми буде­мо робити все можливе, щоб повернути славетне ім'я школі с. Жадове. Якщо ми всі разом цього не зро­бимо, то будемо, як казав Тарас Григорович, «прав­нуками поганими». Я осо­бисто цього і не хочу.

     А такий прецедент вже є: у 2000 році було відкрито музей Тараса Шевченка у школі №30 м. Вінниця. Так от, коли почали працюва­ти над створенням музею, то з'ясували, що у школи немає ім'я. Воно було за­буте. Почали з'ясовувати і дізналися, що у 1961 році в 100-річчя від дня смерті Тараса Григоровича школі було присвоєно його ім'я. Але з часом про це чомусь забули. Проте в день відкриття музею на школі вже висіла вивіска: «Середня школа №30 імені Тараса Шевченка». Вінничани вирішили все швид­ко і красиво!

     Р.S. Оскільки у нас є те­пер помічник – комп'ютер, то я розпочав із пошуків інформації саме в Інтернеті. І не повірите, але дещо вже знайшов.  У розділі «Фото Планета» – Фотографії на Facebook є таке повідомлення за 15.08.11: «Жадово – село, центр сельского Совета. Расположено в 18 км от районного центра и в 25 км от железнодорожной станции Семеновка на линии: Новозыбков – Новгород-Северский.  В средней школе имени Т.Г.Шевченко 35 учителей обучают 411 учеников. 1263 уроженца села сражались на фронтах Великой Отечественной войны, из них 1100 награждены ордена­ми и медалями, 667 – погибли».

     Ось вже і є одне підтвер­дження, що школа с.Жадове носила ім'я Т.Г.Шевченка! Я впевнений, що разом ми знайдемо багато таких підтверджень. І добре ім'я Батька Тараса буде повернуто школі.

Володимир ПОРТЯНКО,

 заслужений працівник культури України.