Жадівський ЗСО І-ІІІ ступенів імені Т. Г. Шевченка

 Вітаю Вас  Гость | Группа "Гости"

Наша адреса:
Чернігівська обл.
Новгород-Сіверський р-н.
с. Жадове вул. Центральна, 28
Жадівський ЗСО І-ІІІ ступенів
імені Т. Г. Шевченка
телефон: 2-34-86
Ел. пошта:
Жадівський ЗСО І-ІІІ ступенів імені Т.Г.Шевченка
До 75 річниці Перемоги
 До 75 річниці Перемоги
Дистанційне навчання
 Дистанційне навчання
Меню сайту
Знайти на сайтi
Профiль
Вівторок
19.03.2024
13:45

                         
               
               
     
Статистика

Всього користувачів: 2516

Нових за місяць: 0

Нових за тиждень: 0

Нових вчора: 0

Нових сьогодні: 0


Статистика материалов:

Новин: 320
Фотографій: 4499
Коментарів: 20

Зараз на сайті: 1
Невідомих: 1
Користувачів сайту: 0


Міні-Чат
Погода
Свята України
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Сайти ЗЗСО району
Банер
 
Банер
 
Банер
 
Банер
 
Банер
 
Банер
 
Банер
 
Банер
 
Банер
 
Банер
 
Банер
 
Банер
 

Головна » 2011 » Березень » 16 » Газета №3
21:50
Газета №3

 

 

 

 

Коли хтось із жителів нашого села і не знали, що сьогодні за свято, то, побачивши дітей, які йдуть до школи святково вдягнені, із білими бантиками і квітами в руках, одразу здогадались – це свято Першого дзвоника.
Учні нашої школи з нетерпінням чекали цього дня, але найбільше хвилювались наші маленькі першокласники, яких у цьому році тільки вісім. Одинадцятикласники згадували, коли їх так само вели за руку «великі» учні.
Як завжди, ми почули лагідні слова директора школи Любові Михайлівни, а також гостей, що прибули із подарунками першочкам: сільського голови Івана Петровича, директора товариства «Семенівна Агро» член колегії при голові райдержадміністрації в Семенівськом районі Гайового Олександра Григоровича, директора ТОВ «Лан» Лобоска Володимира Петровича. багатьом учням та вчителям були вручені Грамоти і Дипломи.
Душу радували пісні, що лунали в школі першого дня. Тільки найстарші учні трішки сумували, бо розуміли, що це їхній останній Перший дзвоник.
І ось нарешті настав цей хвилюючий момент – у руках маленької дівчинки Яни, яку на своїх плечах ніс одинадцятикласник Ігор, затремтів і гучно залунав дзвоник, що сповістив про початок навчального року. На цій прекрасній ноті свято закінчилось.

 

Кореспондент

Вікторія Сенченко

 

 
 
Учні початкових класів свято Осені проводили нетрадиційно. Вони підготували дуже гарні букети. А потім провели гру «Стежина у світ природи». Команди представили учні третіх і четвертих класів. До складу команди «Мальви» входили учні третього класу: Романенко Ігор, Швед Аліна, Петров Олександр, Єрошова Юлія, Худобець Любов, Лисенко Андрій.
А четвертокласники ввійшли до команди «Троянди»: Пономаренко Любов, Баклицька Тетяна, Чернишова Світлана, Черняк Сергій, Седляр Владислав, Бунак Кирил.
Гра проходила в декілька етапів. Учні дуже старалися. Кожна команда хотіла бути переможцем. Тому їм довелося і правила безпечної поведінки на природі пригадати, і загадки відгадувати, і тварин зображувати, і жартувати, і наукові відомості про рослин та тварин продемонструвати. У ролі ведучих і суддів виступали шестикласниці Полторацька Ольга й Долгорук Юлія. Дівчата вміло вели за собою обидві команди, керуючи ходом гри. Результати конкурсів підводили відразу. Переможцям давали фішки певного кольору. Хто більше отримає їх, той і переможець. У ході гри вперед виходили то одна, то інша команди. А фінал закінчився внічию, тобто «перемогла дружба».
Грою були задоволені всі: як гравці, так і глядачі, які не були пасивними спостерігачами, а теж приймали участь.

На робочій лінійці були підведені підсумки навчання учнів 5‑11 класів за жовтень місяць. За звітом голови навчально-пізнавального центру «Сапфір» Лисенко Вікторії найкращим класом у навчанні виявився 11 клас. А ось учні 9 класу отримали найбільше негативних оцінок. Хлопці пообіцяли найближчим часом виправити погані оцінки.

1. Одразу приготуй усі підручники, зоши­ти, ручки, олівці та ін., що знадобляться тобі для виконання сьо­годнішніх завдань.

2. Почни роботу з найсклад­нішого уроку, потім перейди до трохи легшого, а закінч найлегшим.

3. Заведи звичку виконувати домашнє завдання не на завтра, а в той день, коли його задано.

4. Секрет успішного навчання: намагайся засвої­ти не лише самі знання, а й ті шляхи, якими прохо­дить твій розум для опанування ними.

 

5. Запам'ятай: просуватися у навчанні вперед легше, якщо весь час повторюєш уже вивчене.

 

 

 

21 вересня ми відзначаємо День визволення Семенівщини від німецько-фашистських загарбників.

Напередодні свята восьми¬класники навели лад біля Меморіалу Слави. В школі була проведена тематична лінійка «Ми їм завдячуєм життям» силами учнів восьмого класу. Були згадані події тих часів і названі імена воїнів-визволителів, активістів села, які загинули під час визвольного руху. Солдати, що до останньої краплі крові боронили нашу землю були звичайними хлопцями до війни, вони працювали, кохали. Та війна змусила їх стати воїнами.

Дуже багато наших односельців, саме таких, нічим непримітних героїв прокладали шлях до перемоги. Багато воїнів повернулося додому, а ще більше загинуло. Вони не забуті. Їх імена викарбувані на граніті Меморіалу Слави.

Після лінійки всі учні та вчителі віднесли квіти до Меморіалу Слави та до Братської Могили.


Свято Осені. У цьому році воно проходило в нашій школі у вигляді ярмарку, причому веселого. Глядачі змогли помилуватися дуже гарними й різноманітними за своєю тематикою букетами квітів, які були представлені всіма класами. А шестикласники запропонували до уваги присутніх чудову композицію «У веселій оселі і люди веселі».

Учні сьомого класу господарювали на святі, адже вони «продавали» багатий урожай. А потім запропонували Осені купити у них незвичайний крам: пісні, вірші, танці, загадки про осінь.

І Осінь, і всі присутні отримали велике задоволення від побаченого «краму». Чудові танці («Прощальний танок журавлів» і «Вальс осіннього листя») виставили «на продаж» шестикласники. Гарний «листопад золотого листу» був у Коваленко О. та Стеблевської А. (9 клас). Саму «осінню загадковість» пропонувала Долгорук О. (8 клас). Прекрасні вірші були у дівчат Сковородько О., Кравченко Ю., Гапоненко Г.. Дуже веселий «дощик-пісню» продали Осені дівчатка п’ятого класу. І взагалі, на розсуд глядачів були представлені найкращі художні номери. Молодці, друзі!

 

 

 

Кореспондент

Оксана Коваленко

Нещодавно мені з друзями випала нагода побувати в козацькій столиці-місці Батурині.
Відвідини Національного історико-культурного заповід-ника «Гетьманська столиця» не залишила нас байдужими. Тут кожен клаптик землі дихає героїчною і трагічною історією. Минуле примушує думати про непрості уроки державотворення та державозбереження, про суєтне і високе.


На території заповідника знаходяться 39 унікальних пам’яток історії, архітектури, археології та природи. А відновленій цитаделі і палацу Кирила Розумовського взагалі ціни не має. Під’їжджаючи до Батурина, ми побачили, що на березі найчистішої річки Сейм височіє красень-палац Розумовського. Триповерхова будівля зачаровує своєю величчю і граціозністю. На першому поверсі розміщена чудова картинна галерея.

Другий поверх – це різні за призначенням вітальні, банкетна зала та кімната-музей, яка нагадувала, що Розумовський – виходець з простих селян.
На третьому поверсі розміщені опочивальні.
А доповнюють довершеність ансамблю два новозбудовані флігелі.
Ще ми відвідали відбудовану частину фортеці – цитадель. І тепер ми маємо уявлення, як колись захищали наші предки своє місто від ворогів.
Перебування в будинку козацького судді підтверджує думку про те, що не тільки шаблями завойовується світ, а ще й вірою та коханням.

Незабутні враження залиша-ється від побаченого у підземному казематі. Адже там на відвідувачів чекають дві воскові фігури: головний писар козацького судді і полонений козак, від погляду якого стає моторошно. Тут же представлені катування людей. Навіть розпо¬відь про них наводив на нас жах.

Неможливо не помітити навколо будівель різних дерев і розмаїття гарних квітів.
А ще ми побували в будинку-музеї та на могилі П.Куліша у селі Матронівка. Там побачили музей, алею закоханих, хрест, який поставила дружина письменника, також могили, де поховані Пантелеймон Куліш, його дружина Ганна Барвінок (Олександра Білозерська), та її брат.

Далі стоїть капличка, у якій задумані мрії збуваються.
Мені дуже сподобалося озеро у формі серця. До цього часу воно не змінило свою форму. Перебування в заповіднику надовго залишиться в нашій пам’яті.
Я думаю, що моя розповідь нікого не залишила байдужим і хочу, щоб при нагоді кожен відвідав ці святі місця.
Переглядів: 1173 | Додав: Kostin21 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar