Жадівська ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Т. Г. Шевченка

 Вітаю Вас  Гость | Группа "Гости"

Наша адреса:
Чернігівська обл. Семенівський р-н.
с. Жадове вул. Центральна
Жадівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
імені Т. Г. Шевченка
телефон: 2-34-86

Ел. пошта:
Наш девіз: Ми завжди за наше рiдне село!!!!
До 75 річниці Перемоги
 До 75 річниці Перемоги
Меню сайту
Знайти на сайтi
Радiо
Профiль
Середа
05.08.2020
01:03

                         
               
               
     
Статистика

Всього користувачів: 2473

Нових за місяць: 1

Нових за тиждень: 0

Нових вчора: 0

Нових сьогодні: 0


Статистика материалов:

Новин: 270
Фотографій: 4232
Коментарів: 20

Зараз на сайті: 1
Невідомих: 1
Користувачів сайту: 0


Міні-Чат
Погода
Жадово 
Свята України
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Сайти ЗЗСО району
Банер
 
Банер
 
Банер
 
Банер
 
Банер
 
Банер
 
Банер
 
Банер
 
Банер
 
Банер
 
Банер
 
Банер
 

Головна » 2011 » Лютий » 1 » Орнитофауна села Жадове
15:15
Орнитофауна села Жадове
Орнітофауна села Жадове
     Спостереження проводилися на території села Жадове Семенівського району, протягом 2009-2010 навчального року, силами учнів школи під керівництвом учителя біології Ніщимної Т.С.
     Основна увага приділялась опису рядів птахів.
     На території нашого села птахи зустрічаються скрізь, але кожен птах обирає свою територію існування. У сосново-листяному лісі домінує зяблик, дятел строкатий, зозуля, велика та блакитна синиці, снігур (ці птахи тільки взимку кочують поблизу житла людини); волове очко, жовтоголовий королик, чорноголова гаїчка, шулика, сойки. На території села, лісосмугах і полях домінують хатній горобець, звичайна вівсянка, сільська ластівка, сизий голуб, коноплянка, польовий жайворонок, чикотень, біла та жовта лиски, шпаки, граки, галки, ворони. Сороки, зозулі та солов’ї більше зустрічаються у гаях та парку. На болотах зустрічаються дикі качки, лелека білий, велика очеретянка. 
Із соколоподібних поширений шулика чорний. Його можна розрізнити за вилчастим розрізом хвоста і коротким гачкоподібно загнутим дзьобом, для шматування здобичі.
Найчисленніший ряд птахів, поширених в нашій місцевості – Горобцеподібні. 
     Горобцеподібні бувають середніх і дрібних розмірів. Найбільш поширеними птахами середніх розмірів є представники воронових: галки, граки, ворони.  
     Ворона сіра, або ґава
    Тварини, що живуть поряд з людиною, як правило досить потайні. Про їх близьку присутність ми часто навіть не здогадуємось. Та й ті, що не ховаються від людей, а тримаються відкрито, зокрема деякі птахи, намагаються не надто привертати до себе увагу. Проте є серед них одна, яка вирізняється зухвалістю в стосунках з людиною – це сіра ворона, або ґава.
     Оперення сірої ворони скромно вишукане – насичено чорний колір хвоста, крил, голови і вола елегантно поєднується з сизувато-сірою барвою тулуба, декорованого негустими тонкими чорними рисками на боках. 
     Вважається, що сірі ворони кмітливі, розумні птахи, піддаються дресируванню. Загледівши яструба чи сову, ворони гамірною зграєю налітають на недругів і женуть якомога далі.
     Галка 
     Галки по своїх розмірах менше ворони, вона має і менш масивний дзьоб. Її фарбування дуже нагадує фарбування сірої ворони – тіло сіре, а голова, крила і хвіст – чорні. 
     Галки, як і граки – колоніальні птахи, але на відміну від своїх великих родичів для гніздування вибирають закриті приміщення – дупла дерев, горища. 
     Водиться в населених пунктах, розріджених лісах. Гніздиться в нішах будівель, під дахами, дуплах дерев.
     Галки роблять гніздо з гілок, та вистилають всередині соломою, ганчір'ям, ватою, клаптиками паперу та ін. Вони відкладають до 8 яєць, на яких сидять 18-20 днів. Пташенята вилуплюються голі, сліпі. У червні вони вже можуть літати і залишають гніздо. У неволі молоді галченята швидко звикають до людини і настільки, що літають слідом за «хазяїном», вчаться іноді вимовляти окремі слова. Їх приваблюють різні блискучі предмети: ложечки, ґудзики тощо. Це птахи з порівняно добре розвиненою центральною нервовою системою.
     Граки 
     Ледь глянувши на грака, відразу пізнаєш у ньому представника чорної родини воронових. Схожий він зовнішнім виглядом, голосом на багатьох інших птахів з цього сімейства: ворону (особливо чорну), галку. 
     Його чорне оперення сильніше відливає синім і фіолетовим кольором. Дзьоб більш довгий і тонкий. 
     Одне з істотних відмінностей грака від інших наших воронових, те що не ведуть осілий спосіб життя, а являється для нашого північного району ¬ перелітним птахом. 
     Це самий ранній птах, що повертається з місць зимівель на свою батьківщину. Недарма часто можна чути вираз – граки весну відкрили. 
     Кількість гнізд у грачиній колонії різне, від 10-15 до 300 і більш. Гнізда звичайно будують на високих деревах, не нижче 6 м від землі, але частіше значно вище. 
     




     Шпак – досить крупний і красивий птах. Він весь чорний, з гарним, таким, що переливається всіма барвами веселки фіолетово-зеленим металевим відтінком, особливо яскравим і красивим на грудях. Чорні хвіст і крила мають бурий відтінок. 
     Шпаки – птахи, що найраніше прилітають, ще на початку квітня, а іноді навіть і в другій половині березня. 
     Шпаки надзвичайно товариські, а тому люблять селитися цілими колоніями. Перший час після свого прильоту шпаки мало тримаються біля своїх шпаківень, а більше знаходяться на полях, луках і городах, де на проталинах розшукують собі досить мізерний прожиток, проте не забувають стежити за недоторканністю своєї шпаківні.
     З перших чисел травня шпаки беруться за влаштування свого гнізда, а в кінці першої половини травня в нім вже з'являється від 5 до 7 абсолютно гладких, без всяких цяток, зеленувато-блакитних яєчок; приблизно до кінця травня або до перших чисел червня з'являється вже молоде покоління. Малят вигодовують різними комахами, равликами і черв'яками. Зі сходу сонця і до самих сутінків птахи безупинно літають в поля, луки і городи і з великою поспішністю повертаються до гнізда з якою-небудь комахою або равликом в дзьобі, щоб нагодувати своїх ненажерливих пташенят.
     Сорока   
     Сорока має дивно красиву зовнішність, тіло компактне, середньої величини, але з довгим східчастим хвостом і короткими крилами. Фарбування дуже контрастна.
     У чорний колір пофарбовані голова, шия, верх грудей, спина, хвіст і крила, а черево – біле. Махові і рульові пір’їни з металевим зеленуватим чи фіолетовим блиском. По красі сорока не уступає багатьом екзотичним птахам і навіть трохи нагадує райських птахів. 
     Населяє сорока деревні і чагарникові насадження. Уникає глухих лісів, але любить лісосмуги, у яких утворює розріджені колонії. Це звичайний осілий птах, що кочує, тримається як поодиноко, так парами і зграйками. 
     Гнізда сороки влаштовують у гущавині чагарників глоду чи іншої колючої рослини. Воно розташовується на невеликій висоті і має форму еліпса чи кулі. Вхід розташований збоку гнізда. За сезон сороки можуть побудувати кілька гнізд, а для розмноження вибирають одне. 
     Одним з найпоширеніших осілих птахів є горобець хатній. Він постійно живе поруч з людиною. Живляться горобці як рослинною, так і тваринною їжею. Можуть завдавати певної шкоди зерновим, ягідним та іншим культурам. Але в період вигодовування пташенят комахами горобці приносять людині безсумнівну користь.
Синиця велика
     Синиці – дрібні птахи, що живляться переважно комахами. В нашій місцевості по¬ширена синиця велика. Гнізда синиці влаштовують у дуплах, рідше – у норах, щілинах скель.
     Велика синиця – птах досить красивий; спинка – красивого темнувато-зеленого кольору; грудоньки і черевце – яскраво-жовті, з легким зеленуватим відтінком; верхня частина голови і шиї – чорні з металевим відливом; щоки – білі; від шиї через всі груди до чорного хвоста проходить широка чорна смуга; крила і хвіст – темно-бурі; на крилах є дві зеленувато-білі смужки. 
     Селиться синиця в суцільних лісах і великих запущених парках і садах. Гнізда влаштовуються в дуплах старих дерев, в яких-небудь порожнечах в стінах покинутих будівель, а також в шпаківнях, що спеціально вивішуються для синиць. 



     Зустрічаються також Синиці блакитні
     Птах менший за велику синицю. Верх тіла зелений. «Шапочка», хвіст і крила блакитні. Низ жовтий. Живиться комахами, павуками тощо. Восени і узимку збирається і табунці і мандрує разом з іншими видами синиць. 












Снігур
     Восени снігурі збираються в невеликі зграйки і починають мандрувати по навколишніх лісах і парках у пошуках горобини і інших кормів. З першим же снігом снігурі наближаються до житла людини, де проводять всю зиму, мандруючи по садах, парках, городах і ярах, усюди відшукуючи уцілілі ягоди горобини, насіння кінського щавлю і інших бур'янів, не занесених ще снігом. Але як тільки блиснуть перші промені весняного сонечка, снігурів і слід простигне – вони віддаляються в свої рідні ліси.
     Весну, літо і осінь снігур проводить в тіні великих і темних лісів, де влаштовує гніздо на висоті від 1,5 до 2 м від землі. Звивається гніздо з тонких сухих прутиків, кореневих ниток, моху і м'яко вистилається пухом і волоссям. 









     Сойка 
     Сойка за красою не уступає місця багатьом екзотичним видам. Оперення її пухнасте. На голові пера подовжені, і якщо птах нервує, вони утворюють чуб.
     Крила, хвіст і "вуси", що йдуть від наддзьобка – чорні. Надхвістя і плями на крилі – білі, на плечах велика блакитна з вузькими чорними смужками пляма. Воно дуже прикрашає птаха. Інше оперення рудувато-сіре. 
     Живуть сойки в лісах різного типу, але частіше в змішаних і широколистих. Харчуються переважно комахами, дрібними тваринами, а також жолудями й горішками, запасаючи їх.  
     У період гніздування сойка дуже потайлива, але в інший час це крикливий птах. Сойки збираються зграйками і кочують у пошуках корму чи ведуть осілий спосіб життя. До людини вони звикають дуже швидко. 
     Серед горобцеподібних виділяють групу співочих птахів, які характе-ризуються добре розвиненими голосовими зв'язками. Усім відомі солов’ї, чий спів зачаровує навесні. Цей вид належить до перелітних птахів: щорічно вони відлітають восени зимувати до Східної Африки. Прилітають до наших країв солов'ї досить пізно: наприкінці квітня чи на початку травня, гнізда влаштовують на землі в густих ча¬гарниках чи гаях. Співати солов'ї починають через декілька днів після прильоту, а припиняють спів після вилуплення пташенят з яєць. Самець починає вигодовувати пташенят, і на спів часу не залишається. Жив¬ляться солов'ї переважно безхребетними тваринами, але споживають також ягоди та насіння рослин. 
   



Польовий жайворонок – найбільш обдарований співак. Багато аматорів віддають цьому птаху перевагу серед птахів за мелодійність пісні, різноманіттям тонів. Він здатний переймати голоси інших птахів, включаючи їх у свою пісню. 
     Польовий жайворонок небагато крупніше горобця, спинна сторона сіра з густими бурими подовжніми перинами, черево біле. На голові короткий округлий чубчик, з боків хвоста білі смужки.
     Харчується насіннями і комахами.
     Гніздиться на полях, особливо охоче в озимих і ярових зернових. Гніздо розташовує завжди на землі: у ямці, зробленої або самим птахом, або копитом коня чи корови, звичайно серед негустої, іноді зовсім рідкої трави.
     Жайворонок прилітає навесні рано, у найперших числах квітня, але до будівлі гнізда приступає тільки тоді, коли підросте на полях зелень, тобто приблизно в перших числах травня. Відлітають в середині вересня на початку жовтня.
     Перелітні птахи ластівки мають короткий і широкий дзьоб, довгі та вузькі крила, вилчастий хвіст та короткі ноги. Більшу частину життя во¬ни проводять у повітрі: вловлюють свою здобич – різноманітних комах, навіть воду п'ють на льоту, швидко пролітаючи над водоймою. У нашій місцевості мешкає сільська, ластівка.









В нашій місцевості поширений дятел строкатий. 
     Спосіб життя пов'язаний з деревною рослинністю. На ногах розташовані чотири пальці, з яких два спрямовані вперед, а два – назад, допомагаючи птахам утримуватися на стовбурах дерев під час лазіння. Крім того, дятли спираються на жорсткі стрижні рульових пер. Кігті на пальцях ніг гострі, гачкоподібно загнуті, що допомагає птахам утримуватись на стовбурах дерев. Дятли мешкають у лісах, гнізда влаштовують у дуплах. Живляться переважно комахами, але можуть споживати, особливо взимку, насіння та плоди рослин. Ці птахи мають прямий долотоподібний дзьоб, за до¬помогою якого вони знаходять ходи комах у корі та деревині, витягуючи їх звідти довгим загостреним язиком. 











     Зозуля.
     Птахи – менші за голуба, мають попелясто-сіре фарбування. Завдяки довгому хвосту і крилам зозуля здається більш великим птахом, особливо на лету, чим вона є насправді. 
     Особливістю зозулі є те, що вона не висиджує пташенят, а підкладає яйця в гнізда інших птахів. Самка облітає свою „гніздову" територію в пошуку придатного гнізда. Знайшовши його, вона якийсь час стежить за ним і за його хазяїнами, намагаючись залишитися непоміченої, а потім, в зручний момент, коли хазяїни гнізда полетіли, – підкладає яйце. Деякі птахи, знайшовши чуже яйце, звичайно викидають його з гнізда. Однак багато видів птахів ніяк на нього не реагують, навіть у тих випадках, коли яйце зозулі різко відрізняється. Першим у гнізді звичайно з’являється зозуленя, а потім інші пташенята. Зозуленя голе, трохи крупніше інших пташенят, росте дуже швидко, особливо в перші дні. В них пробуджується рефлекс викидати усе, що знаходиться в гнізді. Найбільш активні вони тоді, коли птахів-хазяїнів немає в гнізді. Таким чином, зозуленя рятується від „зведених" братів і сестер. А ті, що залишилися в гнізді пташенята птахів-хазяїнів виживають рідко: швидко зростаюче зозуленя перехоплює всю їжу, принесену дорослими птахами, а інші пташенята гинуть голодною смертю. 
     Але, незважаючи не це, було б безсумнівною помилкою вважати зозулю шкідливою. Цей ненажерливий птах протягом усього літа винищує шкідливих гусениць, особливо волосатих, котрих уникають майже всі дрібні птахи, їсть хрущів, метеликів. Цією корисною роботою зозуля, без сумніву, покриває ту шкоду, що приносить її паразитизм у гніздах дрібних птахів. Багато учених вважають її однієї з корисливіших птахів лісу.
      Зозулі досить рано відправляються на місця своїх зимівель До кінця серпня в нас вже не залишається дорослих зозуль. Молоді відлітають пізніше старих і зустрічаються до половини вересня.
     Зяблик – звичайний птах. На крилі жовта і біла смужки, нижня частина спини і надхвістя жовтувато-зелені, кермові пера чорні, зовнішні з білими плямами. Живуть у листяних і хвойних лісах, садах; харчуються насіннями, а в період розмноження – комахами. Прилітають у другій половині березня, гніздяться 2 рази: у половині травня і половині червня. Гніздо будується дуже мистецьки і вдягається зовні лишайниками.
      На болотах біля річки Ірванець та водоймах біля села зустрічаються дикі качки.
     Великий, трохи менше за домашньої качки, птах. У самця голова і шия чорні з зеленим відливом, груди коричневі, дзьоб жовто-зелений (наприкінці літа зеленуватий), лапи жовтогарячі. На шиї знизу білий нашийник. Самка рудувато-бура з більш світлим черевом.
     Голос як у домашньої качки, предком якої є. У польоті видає характерний дзвінкий крекіт. 
     Живе на тихих водоймах з рясною рослинністю, особливо з заростями очерету.
     Найчастіше гніздо будує біля озер, берегів річок, боліт, під деревами, кущами, у високої трав'янистої рослинності. 
Збирає корм у воді, опустивши голову вниз і відціджуючи дзьобом рослинний матеріал, дрібних рибок, молюсків, комах.
     Прилітає до нас на початку квітня. До кінця цього місяця в гніздах з'являються яйця. Пташенята у віці біля двох місяців уже добре літають. Відліт проходить у жовтні.



     Лелека білий
     Це велика птаха з довгими крилами та дзьобом. Все оперення біле, тільки кінцівки крил – чорні, ноги і дзьоб червоні. Лелека має висоту більш метра. У польоті шия і ноги витягнуті. 
       Замість пісні – голосне клацання дзьобом.
     Гніздиться переважно в селі. Невідомо чому, саме цей птах навчився жити поруч з людиною. Гніздо влаштовує на дахах будівель, стовпах ліній електропередач, на вершині зламаного дерева, але завжди на сонячній стороні.
     Споруджує його із сухих, різної товщини гілок, сіна, прілої соломи, додаючи ганчірки, шматки паперу, пір’я і пух. 
Харчується лелека головним чином жабами і дрібної рибою, їсть також ящірок, змій, слимаків, різних комах. Так само охоче поїдає він мишей, ховрашків.
     Прилітає в другій половині березня – першій половині квітня. Відкладання яєць відбувається в травні. Відліт спостерігається в другій половині серпня – першій половині вересня.
     Із соколоподібних у нашій місцевості поширений шуліка чорний
     Великого розміру птах з відносно вузькими крилами, легко відрізняється від інших хижаків по вилчастому хвосту. Фарбування буре; черевна сторона світліше, з темними подовжніми перами; верх голови світлий. Дзьоб – короткий гачкоподібно загнутий.
     Будує гнізда на лісосмугах або в лісах, найчастіше на соснах, біля самого стовбура, високо над землею. 
     Харчується молюсками, комахами, рибою, земноводними, плазунами, дрібними птахами, особливо пташенятами. Інколи полювати прилітає навіть у село на домашню птицю, особливо курчат чи курей.
     Незважаючи на те, що шуліки можуть зрідка схопити курча чи пташеня корисного птаха, їх не можна вважати шкідливими для сільського господарства хижаками. Вони знищують безліч ховрашків і шкідників.

Переглядів: 2859 | Додав: Kostin21 | Рейтинг: 3.7/3
Всього коментарів: 0
avatar