Всеукраїнська краєзнавча експедиція учнівської молоді

«Моя Батьківщина – Україна»

 

Напрямок «З попелу забуття»

 

Історія братських могил

 на території  Жадівської сільської ради

Семенівського району

Чернігівської області

 

2013рік

 

Мета:

 - з’ясувати історію братських поховань на території населених пунктів та дослідити  події, які пов’язані з ними;

- розширити знання про історію села;

- здійснювати історичну освіту та виховання;

 

Завдання:

      -  проаналізувати доступну джерельну базу;

-   формувати практичні навички з проведення дослідницьких експедицій;

• провести роботу по збиранню усних свідчень очевидців подій 1941-1945 років;
• дослідити причини й хід перепоховань;
• виявити малодосліджені моменти подій війни;

     -    виховувати почуття патріотизму, повагу до минулого.

 

Вступ

Кожне село, місто, країна мають своє минуле, яке потрібно вивчати й передавати  наступним поколінням. Без знання прожитого не можна йти до майбутнього. Для більш повного відображення минулого нашого краю та ліквідації «білих плям» в історії села учні Жадівської ЗОШ І-ІІІ ступенів взяли участь у  Всеукраїнській  краєзнавчій експедиції учнівської молоді  «Моя Батьківщина – Україна». Краєзнавство є засобом навчання та виховання. Пошуковці   школи  вже стали випускниками вузів, залишивши цінний матеріал з історії села своїм наступникам. Кожного року змінюється склад пошукової групи:  на зміну  старшим приходять учні із середньої ланки –  так продовжується пошукова діяльність.

Об’єкт краєзнавчо-дослідницької роботи: історичне краєзнавство Чернігівщини.

Предмет роботи: минуле й сучасне сіл Жадова, Довжика та Йоршова.

Хронологічні рамки: 1941рік – сьогодення.

Практичне значення: використання матеріалів під час проведення уроків історії України.

Бра́тська моги́ла — місце поховання двох або більше людей, групове
поховання загиблих під час бойових дій, масових репресій або померлих в
один час. (Тлумачний словник). 

 

Розділ І. Короткий опис джерельної бази

У 1963 році колектив учителів Жадівської середньої школи у складі Новик Галини Степанівни, Зими Олени Тимофіївни, Шматок Ганни Тимофіївни під керівництвом директора школи Кайдаша Володимира Григоровича     зробив першу спробу узагальнити зібраний матеріал з історії села. Довгий час він використовувався на уроках історії.  Випускниця нашої школи Полторацька Ольга Петрівна в 2008 році при написанні бакалаврської роботи більш детально зупинилася на темі колективізації та подіях  кінця ХХ століття. У томі «Чернігівська область»  «Історії міст та сіл Української РСР» та енциклопедичному довіднику  «Чернігівщина» дуже коротко сказано про наше село, і матеріал носить в основному статистичний характер. Більше, але недостатньо для вивчення історії села, містить книга «Наш край родной, Семёновщина» видана у 2000 році.  Окремі  матеріали, опубліковані в районній газеті «Життя Семенівщини», частково висвітлюють події 1941-1943 років у  Жадові.      

Працюючи над історичними джерелами, ми помітили, що  недостатньо висвітлено питання братських поховань на території  Жадова, Довжика, Йоршова. Ми вирішили провести дослідження з даної теми та узагальнити зібраний матеріал.   Роботу розпочали з  планування  та  розподілу обов’язків між членами пошукового загону. У ході роботи вивчали  відповідну літературу, користувалися Інтернетом, читали статті в районних газетах,  консультувалися з учителями історії. Нам дуже допоміг план села, складений пошуковцями, які вже закінчили школу.  Були також проведені бесіди із жителями села, які розповіли про події війни та повоєнне життя. (Додатки №1 та №2).  

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Історія братських могил

Перша братська могила з’явилася у серпні 1941року. Під час відступу радянських військ біля парку, що розміщений між вулицями 40 років Перемоги (Суботівка) та Щорса,  увечері 19 серпня 1941 року, відбувся бій з  батальйоном німецьких військ, який наступав [10.4].  Загинули офіцери та бійці Червоної армії. Жителями села були поховані  молодший лейтенант Васильєв М.В., молодший сержант Зубарєв С.П., рядові: Тимофій Свист, Мендельзум І.М., Бабир В.Я., Воронін М.П. та інші. Всього 17 воїнів [7].                      Восени 1941 року нова влада сформувала сільську управу, яка розміщувалася в будинку священика Патруєва (до 2013р. приміщення сільської аптеки). Вибрали сільського старосту Врагова Савку (Пуруса) [10.4]. В обов’язки окупаційної влади входило  також винищення активістів села, партизан та євреїв. Згідно наказу  новопризначеного військового коменданта  Семенівки лейтенанта Гезеля,  у Жадові 27 листопада 1941 року відбулася операція з винищення неблагонадійних [10.4]. Голова сільради показував домівки, а карателі вели розправу. Того вечора були розстріляні та спалені:

      - секретар сільради №1 Пичевський Федос Григорович та його сім’я;

      - вчитель школи №2 Глухенький Семен Савелійович разом із дружиною та дітьми ;

      - завідуючий клубом №2 Петроченко Єгор Герасимович і четверо його рідних;

      - бухгалтер сільпо Марущенко Олексій Іванович разом із своєю сім’єю. Всі були спалені  карателями в будинку секретаря сільради й біля згарища поховані жителями села (зараз вулиця Партизанська,42).

Дружина вчителя школи  Гончаренка Антона Олександровича  Тетяна,  її   діти, сестра та батько були розстріляні,  а потім поховані біля своєї садиби, що на вулиці Пролетарській (Зараз проживає сім’я Аксьоненко В.).    8 січня 1942 року біля своєї домівки, що на вулиці Скоробачовка (нинішня Дружба) була розстріляна сім’я  Ганкіних та двоє євреїв-біженців із м. Жлобіно. Поховали їх у «Ситньому», що за селом [10.4]. Фірсель Ріту Самуїловну та її сестру Хаю,  Аграновську Віру Самуїловну та Феню Яківну заарештували  і  в  Семенівці розстріляли влітку 1942 року.

22січня 1942 року партизани під керівництвом Попудренка Миколи Микитовича розташувалися для перепочинку в хатах жителів села Довжик, щоб наступного дня продовжити рейд, але вночі довелося дати бій загону мадярів. Було вбито 8 загарбників, але в цьому бою загинув комісар загону Рудій. [12, 10.2.]. Пізніше розпочалися розстріли  жителів. Мисник Василь Прокопович, Мисник Григорій Васильович, Костін Федір Якович, сім’я Населевців були вивезені в напрямку Жадова і розстріляні на «Горбасі» (нині кар’єр) [10.2.]. Братські могили, у яких поховані Мисники та Населевці,  знаходяться зараз поряд на першому кладовищі села Довжик.

За наказом німецького коменданта м. Семенівка, жителі Жадова, Довжика, Йоршова, які прийшли із Новгород-Сіверського концтабору, та інші повинні були з’явитися для реєстрації. Ранком із Семенівни їм назустріч виїхали  карателі на бронетранспортері і розстрілювали всіх, хто траплявся. За першим лісом  по дорозі на Семенівну були розстріляні  Момот Роман Пилипович, Летяга Єгор, Лазарев Павел, Купрієнко Макар Олександрович, Кравченко Конон Денисович, Кравченко Яків Лукич [10.5, 10.6.]. Останні троє були поховані в братській могилі на кладовищі Старого Жадова. (Додаток №4 ).

За період окупації німці вбили 85 чоловік та жінок, спалили біля 350 дворів, приміщення середньої школи №1 та Народного дому №2 [8,11].

19 вересня 1943 року 140-ва Сибірська Новгород-Сіверська стрілецька дивізія, 106-та Забайкальська Дніпровська Червонопрапорна стрілецька дивізія (командир генерал-майор Самарський Д.І.) та 162-га Середньоазіатська стрілецька дивізія НКВС 65-ої армії  визволяли село Жадове. За його визволення загинуло 16 чоловік. Усі вони поховані у братській могилі, яка знаходиться в сільському парку.

         22 вересня 1943 року була проведена мобілізація для подальшого розгрому ворога. Загін, у якому було багато жадівців, рухався в напрямку  Жадове-Погорільці. Біля мосту через рівчак, який був  на півдорозі до Лосівки, підірвалися на міні шестеро жадівців.  Загинули Худобець Федір, Суддін Іван Михайлович, Денисенко Олексій Тарасович, Сенченко Іван Михайлович, Мигда Василь Артемович. Вони були відвезені та поховані на кладовищах села Жадове [10.4, 10.5.].

Після закінчення війни для упорядкування братських могил та належного вшанування загиблих було вирішено перенести останки розстріляних жадівців і тих, хто визволяв село,  до сільського парку (Додаток № 9). За ініціативи жителів села в 1963 році останки всіх загиблих були перенесені в центр села та поховані в трьох братських могилах [10.4, 8].  Перепоховання здійснював Прокопенко Іван Антонович (Зєніч). Були встановлені також плити з прізвищами  визволителів села та розстріляних мирних жителів із такими  викарбуваними написами:

1. «Здесь похоронены 17 бойцов Советской армии 1941-1943г.

Бабир В. Я.

Васильев М.В.

Васильев Н.И.

Воронин Н. П.

Гореванов Н. В.

Зубарев С. П.

Коровка Я. И.

Мендельзум И. М.

Пигасов С. П.

Свист Т. С.

Соломаха Н. И.

Филимонов А. К.

Фамилии пяти бойцов неизвестны.

 

ряд. Ершин В. В.             1911-1943г.

ряд. Залогин А. К.          1922-1943г.

ряд. Меленцов В.Ф.

ряд. Шевченко А. Ф.       1925-1943г.

  

ряд. Максименко И. В.    1896-1941г.

с-т Сугапов В. В.              1909-1943г.

ряд. Кравцов Д. Ф.           1908-1943г.

ряд. Киселёв Ф. Ф.           1905-1941г.

 

ряд. Емельянов П. С.      Погиб 1943г.

ряд. Сарычев Б. П.           Погиб 1943г.

ряд. Судьин И. М.           Погиб 1943г.

ряд. Яригин  И. П.           Погиб 1943г.

 

2. Здесь похоронены семьи партизан зверски убиты фашистами 1941-1943г

        Агроновская В. С.

        Агроновская Ф. Я.

        Ганкин А. Г.

        Ганкина Р. А.

        Крючков Г. А.

        Крючкова М. Л.

        Петроченко Г. И.

        Петроченко М. Н.

        Петроченко С. Т.

        Петроченко Е. Г.

        Петроченко Н. Е.

        Фирсель Х.С.

        Фирсель В. С.

3.  Здесь похоронены семьи партизан зверски убиты фашистами 1941-1943г

Гончаренко Г. Н.

Гончаренко В. А.

Гончаренко М. А.

Гончаренко Е. А.

Глухенький С. С.

Глухенькая П. С.

Глухенькая А. С.

Глухенькая В. С.

Марущенко А. И.

Марущенко Н. М.

Марущенко А. А.

Пичевская У. М.

Пичевская М. Ф.

Пичевский Н. Ф.

Худобец П. А.

Худобец А. Н.»