Розділ І. Спадок
Ми живемо в незалежній Україні вже більше 27 років. Зараз є більше можливостей ніж раніше досліджувати історію становлення своєї держави. В період 100-ої річниці Української революції ця тема стала ще більш актуальною. Білих плям ще достатньо. Попередня влада старалася приховати або знищити документальні свідчення про події вікової давності. Вже не залишилося живих свідків тих подій. Документів про визвольний рух в нашому селі ще не знайдено, трохи більше матеріалу про події на Семенівщині. Необхідно вивчати архівні матеріали в обласному центрі. Пошуковцями школи були проведені дослідження про Голодомор 1932-1933 років в нашому селі, історія братських могил, пошук прізвищ жадівців, які загинули під час Другої світової війни, організовані зустрічі з учасниками подій на сході України. Цікаво пройшли зустрічі з учасниками АТО-ООС: Ісаєнком Миколою Васильовичем, Ткачовим Миколою Васильовичем Ткаченком Денисом Володимировичем, Пичевським Петром Петровичем, Зайцем Михайлом Васильовичем, Гарбузом Денисом Миколайовичем.
Для створення більш повної картини про наш край подаємо коротку історію населеного пункту зібрану із декількох джерел.
Жадове є центром сільської ради, до якої входять населені пункти Довжик, Вільхівка, Єршов, Іваніне, Селище, Турове.
Виникло у другій половині 17 століття. Назва села ймовірно походить від прізвища одного із поселенців Семена Жадо, який продав свої землі другому бакланцю Шираю. Прізвище його стало відомим дослідникам завдяки документальному оформленню купчої на землю. Першими були заселені землі, які пізніше були названі Старим Жадовом. Згодом стали стрімко заселятися землі Слободи, з часом названої Новим Жадовом. Землі села належали графу Кирилу Розумовському, князю Урусову, княгині Головиній.
На території села і поза ним протікали річки Дива, Сухомлин, Мойсеєвка, Слот.
Під час Північної війни (1700-1721рр.) в урочищі Ямки (Везове) відбулася сутичка російських і шведських загонів. Полонених шведів примусили поселитися на території Старого Жадова. Про це нагадують також поширені прізвища «Швед». У 18 ст. в селі вже діяли дві церкви: Архистратига Михаїла (Михайлівська) на території Нового Жадова і Різдва Богородиці – Старого Жадова.
У період кріпосного права панщина доходила до 6 днів на тиждень.Постійне зубожіння примушувало жителів ходити на заробітки або продавати вирощене і виготовлені речі в Глухові, Семенівці, Новгороді-Сіверському. Більше 700кріпаків працювало на Машівській суконній мануфактурі, яка постачала одягом царську армію. Підприємці Добрушин та Фрадкін в урочищах Пильня та Московка проводили заготівлю обробку лісу з подальшим збутом за кордон.
У 1878 році почало діяти двокласне Міністерське училище, в якому навчалося біля ста учнів. Навчання було платним і тривало 4 роки і тому не всі могли здобути освіту чи закінчити навчання. Навчали учнів двоє вчителів, першим із яких був Місяць Олексій Іванович і законовчитель- священник. У Жадові і навколишніх селах було засновано ряд промисливих підприємств: лісопильні (Фрадкіна та Добрушина), цегельні заводи, гуральня, маслозавод, суконна мануфактура (в с. Машеве).
У 1974 році збудували нове триповерхове приміщення Жадівської середньої школи. Директорами школи в свій час були: Кайдаш Володимир Григорович, Браєр Михайло Меєрович, Лагун Олександр Леонідович. На території Старого Жадова знаходилася восьмирічна школа. Керівниками педагогічного колективу були Андрушко Павло Сергійович, Шевченко Зінаїда Іванівна.
На території села діє три товариства: ім. Чкалова (директор Лось Іван Михайлович), «Лан» (Директор Лобосок Володимир Петрович), «Світанок» (директор Пичевський Володимир Петрович).
Жадівська земля багата на талановитих людей. Випускники школи брати Іван та Віктор Липовки стали скульпторами. Вітор Романович у 1999році отримав звання «Заслужений художник України». Уроженцем села є Степан Качура – учасник партизанського руху, Герой Соціалістичної праці Яків Полтораький, доктори медичних наук Тимофій та Тихін Титовичі Глухенькі, Марущенко Григорій Миколайович, член Спілки журналістів Росії Михайло Якович Худобець.
Віримо, що започаткована «Книга звитяг рою» буде продовжена наступними учасниками Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл»(«Джура»).
Розділ ІІ. Здобуток
20 березня 2019 року з метою благоустрою нашого села ми організували акцію «Ми за чисте село». А метою її стало прибирання сміття на території населеного пункту та розповсюдження листівок, які закликали людей дотримуватися чистоти. Зібравши всі сили та бажання, ми почали активно досягати поставленої цілі – якомога більше зібрати сміття на стадіоні школи та вулицях села.
Маючи спільні зусилля, розділилися на декілька підгруп і почали виконувати задумане: швиденько зібрали весь непотріб (пластикові пляшки, поліетиленові пакети, скляні рештки й багато інших), на які мимоволі звертаємо увагу. Цей учинок ще раз нам доводить,що добро та все, що пов’язане з ним, має неабиякі хороші результати: по-перше, воно згуртовує; по-друге, навчає нас бути людяними й дотримуватися тих правил і норм, які покращуватимуть життєдіяльність кожної людини.
Усім приємно жити в чистоті та комфорті, але до цього треба прагнути та докладати зусиль.
Порадившись, ми організували (за підтримки своїх наставників: учителя фізичної культури та педагога-організатора) прибирання території біля колишньої Жадівської ЗОШ І-ІІ ступенів, яка уже тривалий час не кличе дітей на урок. Усі "озброївшись" інвентарем для праці, розпочали заплановане. У прибиранні ми активно брали участь, працювали наполегливо та завзято і отримали бажаний результат. Безсумнівно, усі стомлені, але задоволені зробленою справою, яка принесла користь рідному селу.
Люди, давайте цінувати працю один одного, бо чистота не там, де прибирають, а там, де не смітять!
Усе починається з нас.
З приходом весни усе довкола оживає, розпускаються дерева, починають розцвітати квіти, і нічого не передбачувало біди, яка, на жаль, трапилася з сім’єю нашого учня, який навчається у 10 класі, – страшна пожежа залишила без даху над головою родину переселенців. Звичайно, кожен співчував Сергію, але тим особливо не допоможеш. І тому спільно з шкільним самоврядуванням ми вирішили організувати та провести благодійну ярмарку, виручені кошти з якої віддати сім’ї нашого учня.
Захід відвідали чимало бажаючих, які мали за мету придбати та скуштувати якийсь смаколик. На столах було дуже багато різної випічки, малюнків, від яких неможливо відірвати погляд. І через деякий час прилавки були спустошені, і всі залишилися задоволені й були раді, що змогли допомогти своєму товаришеві у таку скрутну хвилину. Можна ще раз переконатися, що добро – є, і люди, які відгукнуться і протягнуть руку допомоги, існують.
7 січня – Різдво Христове – одне зчнай головніших християнських свят, присвячене народженню Ісуса Христа. І саме з цієї нагоди вулицями нашого села Жадове лунали колядки та вірші, які виконували ми виконували. Заходячи в оселю до господарів, зичили їм міцного здоров'я, щастя, добробуту, благополуччя, мирного неба та надії на краще.
Своїми діями ми прагнули нагадати людям про Господа Бога, про те, що треба знати і шанувати усі традиції та звичаї, бо це те ж саме, що робити добро для інших.
Зима 2018-2019 видалася дуже суворою, з великою кількістю снігу та казковою атмосферою навкруги. Це, звичайно, добре, але є один великий недолік, від якого страждають дерева, збираючи на собі чималу кількість снігу, і від такого важкого тягаря вітки не витримують і ламаються. Вони потребують невідкладної допомоги, яку ми з радістю надали.
За проханням шкільного завгоспа, ми отримали великі палиці, щоб можна було дістати до найвищих гілок і звільнити дерева від снігового полону. Через деякий час почали виконувати заплановане. Працювали сумлінно, натхненно і з великою радістю, бо знали, що без будь-якої допомоги впоратися неможливо. Зробивши цю справу, наш рій поповнив скарбничку добрих діл ще одною. Бо, як заведено, добро починається з нас, і треба бути прикладом для інших, своїм прикладом заохочувати інших.
З 8 по 10 травня 2019 року наш рій «Нащадки козаків» узяв участь у І етапі військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»), де ми вибороли почесне перше місце.
Також отримали. грамоти за перші місця в конкурсах: «Впоряд», «Штовхання гирі», «Відун», «Рятівник», «Смуга перешкод», «Перетягування линви», «Пластун». Наші учасники команди отримали грамоти за свої особисті високі результати: Швед Аліна («Стрільба» (ІІІ місце)), Коваленко Андрій («Штовхання гирі» (І місце)), Атрощенко Сергій – ІІ місце та Атрощенко Артем – ІІІ місце.
Перемога у І етапі гри «Сокіл»(«Джура») дала нам змогу взяти участь на обласному рівні, де ми натхненно та завзято долали перешкоди та змагалися за першість. І в результаті ми – переможці і отримали Перехідний кубок.
