Всеукраїнський конкурс накращий літературний твір

„Вірю в майбутнє твоє,Україно!“

Номінація „Проза“

Робота учениці 8 класу

Жадівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Чухмари Тетяни Миколаївни

1992 року народження

Учитель Пономаренко Н.М.

2006 рік

Тобі в новім тисячолітті жити

Я вірю, Вкраїно,в прийдешнє твоє.

Осяйне і чисте,як правда, величне,

Воно ж бо жадане,народне, одвічне,

Що зараз у зримихділах постає.

Я вірю, Вкраїно,в оновлення світле твоє...

Ганна Рекіта

Мені ще зовсіммало. Скоро виповниться чотирнадцять. Та я вже встигла полюбити рідну землю, їїчудові ліси й поля, рідну школу й, безумовно, отчий дім, батьків, брата йблизьких мені людей.

Я пильновдивляюся в навколишню природу, не можу відірвати погляду, зачарована казковимикраєвидами своєї малої батьківщини... Ось здалеку чути гуркіт комбайна...Вагомий урожай зібрали мої земляки, проте праця їхня не оцінена належно.Відчуваю, як важко на серці в хліборобів. У майбутньому (а я вірю, що так ібуде) найпочесніша праця має бути гідно пошанована.

Чи ж вірю я вмайбутнє нашої України? Вірю. У її терплячий, мужній і мудрий народ. Скількигоря він виніс, яких мук натерпівся, а вистояв, здобув незалежність, живе йжитиме вічно.

Рідне моє село...Ти кращатимеш рік од року. Я бачу добре облаштовані будиночки, затишні,привітні, у розмаїтті квітів, верб, калини. А земляки мої, заклопотані йусміхнені, поспішають на роботу... На фермах нагодована, доглянута худоба.Упевнено заводять свої трактори механізатори – сівба почалася... 2006 – й ріктеж бачиться хлібним, урожайним...

Мої односельцівірять у краще майбутнє України, тому й примножують його щоденною кропіткоюпрацею. Серед них і найрідніші: тато, який щоранку поспішає до молоковоза, імама, котра засіває дитячі душі зернами правди й добра, маючи найгуманнішупрофесію в світі – Учитель.

... Ось і моя,рідна до болю школа. Милують око доглянуті клумби, прибране шкільне подвір’я. Удитячих очах – радість, надія, сподівання на краще: світле, мирне, без чвар іроздорів. Кожен із нас, школярів, вірить у майбутнє рідної держави. А народ нашзаслуговує світлого прийдешнього своєю історією, життям, працьовитістю. Я вірюв рідну Україну, яка розбудовується. Завжди бачу її вільною, незалежною,заможною державою і примножую ці здобутки своєю працею – сумлінним ставленнямдо навчання. Надіюся, майбутнє стане значно кращим, ніж теперішнє складнежиття. Заради цього варто жити, навчатися й працювати...

Тобі в новімтисячолітті жити,

Справдешню долю людям дарувать,

Рости й міцніть на диво всьому світу,

Вишневим садом пишно розквітать.

МихайлоЗагородній