Свято-зустріч з ветеранами Великої Вітчизняної війни

«Ми Вам завдячуємо життям».

Для старшокласників

Мета проведення:

навчальна            поглибити знання учнів про події Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років на українській землі та участь у них мешканців Семенівського краю

пізнавальна           дати змогу учням глибше зрозуміти трагічність війни в будь-які часи, допомогти усвідомити велич подвигу українського народу

розвиваюча    розвинути вміння учнів аналізувати, висловлювати своє ставлення до трагічних подій Великої Вітчизняної війни, а також берегти пам'ять про захисників Вітчизни

виховна        виховувати високе почуття патріотизму, готовності в разі необхідності стати захисниками своєї Батьківщини, формувати шанобливе ставлення до ветеранів війни, людей старшого віку, гордість за свій народ.

Форма проведення: свято-зустріч.

Місце проведення: актова зала школи.

Наочне оформлення та технічні засоби: плакати з написами: „Пам'ятай минуле заради майбутнього", „1941-1945", „Зорять навіки солдати з граніту, болями їхніми пам'ять жива", метроном, мультимедійний програвач, музичний центр, диск із піснями, квіти, подарунки, місця для ветеранів та учасників війни.

Музичне оформлення: мелодія пісні „Журавлі": слова Р.Гамзатова, музика Я.Френкеля, пісня „Коні летять": слова С. Реп'яха, пісня „Священная война": слова О. Олександрова (переклад В. Сосюри), музика Лебедєва-Кумача, пісня „Степом, степом": слова М.Негоди, музика А.Пашкевича, пісня „День Победы": слова Харитонова, музика Д.Тухманова

(Звучить мелодія пісні „Журавлі" (Р.Гамзатов, Я.Френкель).

На фоні мелодії учні читають текст,

йде показ слайдів (1-16) про події війни)

Вступ

Ведучий 1: Минають роки, відлітають у вічність. Уже чимало відлетіло років, відколи замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир довгожданий, вистражданий, здобутий найвищою ціною людських життів. Усе далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам'ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя. Кожен із нас поділяє думку, втілену в словах: „Ніхто не забутий, ніщо не забуто".

Ведучий 2: Роки... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам'яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Не забули своїх героїв-воїнів і наші односельці. Золотими літерами вписані їх прізвища у книгу „Вічної слави", викарбувані на стелі братської могили, над якою височить пам'ятник молодому солдату, що оберігає вічний сон своїх побратимів.

Учень 1:                         

Несуть вінки до братської могили,

Несуть весну, любов свою несуть.

Задумався солдат закам'янілий,

Як і тоді, йдучи в далеку путь.

Узяв на руки хлопчика, а мати ...

До неба заломила тугу рук.

Сини мої, солдатики, солдати...

Димить дорога, тільки стогне брук.

І падають на дим пекучі сльози,

А там за димом – площа далини.

Ковтає за обозами обози,

Дожовуючи полум'я війни.

Учень 2:                       

Нажерлася, аж в горлі чорно стало,

І скорчилась, мов свастика-хрести.

Мого народу лихо не приспало,

Він травень засвітив на всі світи.

Стоїть солдат на сивому граніті,

А серце б'ється полум'ям зорі.

Війна ще не скінчилася на світі,

Коли ще й досі плачуть матері.

Ведучий 1: Ми зібралися, щоб вклонитися пам'яті полеглих у роки Великої Вітчизняної війни, вшанувати живих.

Основна частина

(Звучить пісня на слова О. Олександрова (переклад В. Сосюри),

музика Лебедєва-Кумача «Священная война» у виконанні учнів)

Вставай, країно гордая, –

На подвиг бойовий,

З розбійницькими ордами

Вставай на смертний бій!

Приспів:

Ненависть благородная

Хай хвилями зрина.

Іде війна народная,

Священная війна!

Як протилежні полюси –

Завжди ворожі ми,

За світло й мир ми боремся,

Вони – за царство тьми.

Приспів.

Дамо відбій душителям

Всіх зоряних ідей,

Насильникам, мучителям,

Грабіжникам людей!

Приспів.

Не сміють крила чорнії

Вітчизни затінять,

Поля її просторії

Не сміє кат топтать!

Приспів.

Гнилій фашистській погані

Вженемо кулю в лоб,

І зграї цій непроханій

Зіб'єм навіки гроб!

Приспів.

Підем своєю силою,

Не ступимо назад,—

За землю нашу милую,

За всю Країну Рад.

Приспів.

Ведучий 2: Районний центр Семенівка опинився в руках ворога майже з самого початку бойових дій на території Чернігівської області 25 серпня 1941р. У наступні дні були захоплені с. Погорільці, м. Новгород-Сіверський, смт. Холми, с.Жадове...

(Звучить вірш В. Сосюри «Гнів» у виконанні учня)

Ні сміху, ні співів, мій друже, не треба,

Хай слово багнетом сія!

Палають міста під ударами з неба,

Горить Україна моя.

Летить моє серце, де степ і могили,

Де квітнуло щастя моє,

Де в берег Славута, з журби посивілий,

Кривавою хвилею б'є.

І гнів, як пожежа, шумує у жилах,

Як грозами сповнений сад...

Одяг на сестер і братів моїх милих

Ярмо бронірований кат.

Ведучий 1: Услід за військовими частинами на територію району передислокувався підрозділ СС під командуванням капітана Гебеля, метою діяльності якого було знищення «неблагонадійних» – партійного й радянського активу та членів їхніх сімей, а також місцевих мешканців єврейської національності. Уже 15 вересня страчені євреї та активісти с. Жадове.

(На фоні ударів метронома перераховуються імена страчених)

Ведучий 2:

Запам'ятайте їхні імена! 

Аврасіна Ірина Зеликівна

Аграновська Віра Самуїлівна

Аграновська Феня Яківна

Ганкін Авраам Михайлович

Ганкіна Гіта (Ріта) Аврамівна

Глухенька Валентина Семенівна (1925 р.н.)

Глухенький Семен Савелійович (учитель)

Глухенька Валентина Семенівна (1941 р.н.)

Глухенька Ганна Григорівна

Глухенька Ганна Дмитрівна

Глухенька Пелагея Семенівна

Глухенька Тетяна Семенівна

Гончаренко Антон Олександрович

Гончаренко Валентина Антонівна (1920 р.н.)

Гончаренко Валентина Антонівна (1938 р.н.)

Гончаренко Єфросинія Антонівна

Гончаренко Михайло Антонович (1923 р.н.)

Гончаренко Михайло Антонович (1940 р.н.)

Гончаренко Тетяна Микитівна (вчителька)

Марущенко Ганна Олексіївна

Марущенко Наталія Миронівна

Фесюра Ганна Микитівна

Фірсель Ріта Самуїлівна

Фірсель Хая Самуїлівна

Петроченко Віктор Іванович

Петроченко Єгор Герасимович

Петроченко Марія Герасимівна

Петроченко Тетяна Єгорівна

Пичевська Ганна Федосіївна

Пичевська Марія Федотівна

Пичевська Уляна Миронівна

Пичевський Іван Федосійович

Пичевський Микола Федотович

Ведучий 1: Про цю жахливу сторінку історії нашого села нам розкаже очевидець цих подій Алексєйцева Ганна Степанівна.

(Розповідь ветерана)

Ведучий 2: Частина жадівців вступила до партизанських загонів. Учасниками партизанського руху були:

Населевець Микола Павлович, Федьков Федір Юхимович, Писаний Марк Іванович, Гасай Павло Іванович, Ганкін Іван Аврамович, Скидков Микола Гаврилович, Омелянюк Дорофій Борисович, Шматок Галина Тимофіївна, яка нагороджена медаллю „Партизану Великої Вітчизняної війни" II ступеня.

Ведучий 1: 22 січня 1942 року в селі Довжик Жадівської сільської ради народні месники загону Попудренка дали бій німцям, під час якого було вбито 8 німців, і 12 поранено, але загинув комісар загону Рудій. На території села також перебували партизанські загони Федорова, ім. Щорса (командир Г.Артозєєв). Штаб партизанського загону Федорова знаходився в селі Довжик.

Ведучий 2: Своїми спогадами про партизанський рух у нашому краї поділиться Слабка Марія Петрівна.

 (Лунає пісня на слова С. Реп'яха «Коні летять»   у виконанні учнів)

 Сосни гойдаються, хиляться трави.

В небі червоному чорні заграви.

Грізними луками лине в зеніт,

Землю стрясаючи цокіт копит.

Приспів:

Шумлять подеснянські бори міднокорі,

Як пам'ять народна, величні й суворі.

У прагненні щастя вирує життя,

А коні булані у вічність летять.

Злому напаснику не заховатись.

Все в нього цілиться: верби і хати.

Всюди над ворогом помсти печать.

Рідними долами вершники мчать.

Приспів.

Месники, месники, ви в нашій долі,

Мов явори у широкому полі.

Наче роменовий лагідний цвіт...

В душах видзвонює цокіт копит.

Приспів:

Шумлять подеснянські бори міднокорі,

Як пам'ять народна, величні й суворі.

У прагненні щастя вирує життя,

А коні булані у вічність летять.

Ведучий 1: Опір окупаційній владі чинили не тільки дорослі, а й підлітки. Юний боєць партизанського з'єднання Вася Коробко, уродженець с. Погорільців, уславлений розвідник та підривник, знищив 19 військових ешелонів, 10 паровозів та понад 400 гітлерівців, за що був нагороджений орденами Леніна та Червоного Прапора. Микола Молчанов, 13-річний уродженець с. Баранівки, під час відступу завів загін окупантів до трясовини. За цей подвиг хлопчик був нагороджений бойовою медаллю.

Учень:                       

І пішли, пішли лісами луни

Мов громи, в обрії б'ючи.

За дітей – партизанів юних –

Йшли на бій таких же тисячі.

Ведучий 2: У ході успішних операцій 1943 року почалося звільнення території України. 19 вересня 162 і 140 стрілецькі дивізії (командири генерал-майор Сєнчило – народився в Сосниці – та Кісельов) вийшли до с. Жадове і до кінця дня звільнили його. Відступаючи в напрямку с. Погорільці, німці палили хати, згоріло шкільне приміщення, колгоспні будівлі, копи пшениці. У дні звільнення села, коли фашисти особливо лютували, люди переховувалися у лісі, в урочищі Лози. Після звільнення жителі з дітьми і худобою повернулися додому. За визволення села загинуло 16 чоловік, останки яких похоронені в сільському парку в братській могилі.

Ведучий 1: 28 жовтня 1944 року Україна була визволена від загарбників.

Ведучий 2: На фронтах Великої Вітчизняної війни воювали близько 1 300 жителів нашого села, 100 осіб нагороджені орденами і медалями, загинуло 672 людей. Орденами Слави двох ступенів був нагороджений М.Т.Пичевський –молодший сержант, артилерист 278 стрілецького полку. 40 чоловік жадівців отримали офіцерські звання, у тому числі звання полковника – Глухенький Петро Савелійович, а також дев'ять громадян удостоєні звання підполковників.

Ведучий 1: Спогади „Дорога до Берліна" прозвучать із вуст Мигди Олексія Мойсейовича.

(Розповідь ветерана)

Ведучий 2: Швед Іван Миколайович був учасником завершального етапу Другої Світової війни. Слово надається ветерану.

(Розповідь ветерана)

  (Звучить пісня А.Пашкевича на сл. М.Негоди

«Степом, степом» у виконанні учнів)

Степом, степом йшли у бiй солдати.

Степом, степом – обрiй затягло.

Мати, мати стала коло хати,

А навкруг в диму село.

Степом, степом розгулись гармати,

Степом, степом – клекiт нароста...

Степом, степом падають солдати,

А навкруг шумлять жита.

Степом, степом поросли берiзки,

Степом, степом сонце розлилось...

Степом, степом – встали обелiски,

А навкруг розлив колось.

Степом, степом – людям жито жати,

Степом, степом даль махне крилом...

Мати, мати жде свого солдата,

А солдат спить вiчним сном!

Ведучий 1: Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено 114 міст і 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. 1418 днів і ночей ішли наші воїни вогняними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття.

Учень 1:                       

Вже весни не вперше травою покрили

Відмітки війни, навіть цятки малі.

Лиш братські могили, лиш братські могили

Болять не стихаючи рідній землі.

Учень 2:                       

Розкидані вони у чистім полі,

Десь при дорозі, у розмай-траві.

Могил отих не обминай ніколи.

Поховані у них – для нас живі.

Учень 3:                       

Когось не діждались, хто рідний і милий,

У пам'ять обпалену біль заповза.

Воєнні могили, високі могили,

Завжди біля вас материнська сльоза.

Учень 4:                       

Ота сльоза ніколи не зітреться,

Що в правді нашій і чужій вині...

Лишила Батьківщина біля серця

Своїх синів, загиблих на війні.

Учень 5:                       

Сльоза зорі стоїть над обеліском,

Сховавши клопоти людські і сили.

Сьогодні треба поклонитись низько

Усім, усім, хто не прийшов з війни.

Ведучий 2: Дорогою ціною дісталась нам перемога. Країна втратила мільйони кращих синів і доньок, які віддали своє життя у боротьбі з ворогами на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Учень 5:                       

Давно мовчать гармати жерла.

Гарячі кулі одсвистіли.

Та слава тих років не вмерла,

Вона зійшла на п'єдестали!

Учень 6:                       Слава тим, хто здобув перемогу!

Всі:                               Слава! Слава! Слава!

Учень 6:                       Вічна слава тим, хто смертю хоробрих загинув!

Всі:                               Слава! Слава! Слава!

Учень 1:                      

Ніхто не забутий,

На попіл ніхто не згорів ...

Солдатські портрети

На вишитих крилах пливуть.

І доки є пам'ять в людей

І живуть матері,

Доти й сини, що спіткнулись

Об кулі, живуть.

Учень 2:                     

Вони не повернулися з війни,

Мені привиділось, немов солдати,

Які не повернулися з боїв,

Не полягли, а залишились жити,

Перетворившись в білих журавлів.

Учень 3:                    

Стоять, замислившись, тополі,

Бійців нагадують мені –

Отих, полеглих в травах, в полі,

В кривавих січах на війні.

Учень 4:                    

Не тільки зграйно журавлями

В небесній синяві летять

Вони в гаях, поміж полями,

В степах тополями стоять.

Торкнутись силяться зеніту,

Немов з легенди, мов живі,

Вони, здається, всього світу,

Усього людства вартові.

Учень 5:                     

Їх прийняла війна, лишивши списки

Загиблих в праведнім бою,

Застигли в тузі обеліски

В гранітнім кам'янім строю.

Учень 6:                    

Їх імена на мармурі куту,

На граніті і на металі,

Щоб кожен їх знав:

«Ніхто не забутий,

Ніщо не забуте!»

І безвісти ніхто не пропав.

Ведучий 1: Бо пройдуть роки, століття, але вічний вогонь пам'яті не загасять вітри змін, не зітруть століття. В Україні не було сім'ї, яку б не торкнулося горе, що принесла війна. Згадаймо села, що згоріли, стерлися з лиця землі, міста розорені, але не підкорені, згадаймо про кожну вулицю, про розбиті мрії і нездійснені надії. Солдати Великої Вітчизняної війни на смерть стояли за кожен метр своєї землі, горіли в танках, йшли під лід, везучи хліб блокадному Ленінграду, вмирали в концтаборах, але не вторгалися на чужі території, а несли визволення країнам Європи.

Ведучий 2: Крізь дощі і сніги, крізь роки і лихоліття говорять з нами ті, хто не посміхнеться сьогодні, не зустріне цю весну. Вклонімося їм низько! Ми схиляємо голови перед пам'яттю дідів і прадідів, однополчан, друзів, рідних.

(Хвилина мовчання)

Заключна частина

Ведучий 1: Ветерани! Скільки горя випало на ваше покоління! Але ви мудрі, ви вмієте прощати і любити.

Ведучий 2: Спасибі, що вистояли, що перемогли. Якби не ви, не було б сьогоднішнього свята. Прийміть від нас квіти і в подарунок пісню, яку ви знаєте і любите.

(Виконується пісня «День Победы» на сл. Харитонова, муз. Д.Тухманова,

йде показ слайдів (17-28))

День Победы, как он был от нас далёк,

Как в костре потухшем таял уголёк.

Были вёрсты, обгорелые в пыли

Этот день мы приближали как могли

Припев:

 Этот День Победы порохом пропах,

Этот праздник с сединою на висках.

Эта радость со слезами на глазах.

День Победы! День Победы! День Победы!

Дни и ночи у мартеновских печей

Не смыкала наша Родина очей.

Дни и ночи битву трудную вели –

Этот день мы приближали как могли.

Припев.

Здравствуй, мама, возвратились мы не все…

Босиком бы пробежаться по росе!

Пол-Европы прошагали, полземли, –

Этот день мы приближали как могли.

Припев.

(Йде розмова з ветеранами)

Підсумок

Педагог-організатор:

       Наша зустріч закінчується, але пам’ять про тих, хто ціною свого життя добував Перемогу, хай ніколи не згасне в наших серцях. Війна. У цьому слові біль і розпач матерів, плач сиріт. Це ганебна сторінка в історії людства, це події, від яких мимоволі здригаєшся і вимовляєш: «Господи! Не дозволь повторитися цьому! Ніколи». Хай звершене батьками і дідами, усім поколінням, яке пройшло війну, наснажує нас на добрі справи в ім’я зміцнення української держави, створює всім, хто живе в Україні, щасливе і заможне життя. Здоров’я вам, добра і злагоди! 

(Ветеранам вручаються подарунки, виготовлені дитячими руками)

Список використаної літератури

Книга скорботи України.// РВК «Деснянська правда» – 2006 – С.142-180.

Кульчицька О.М.  Шкільні свята.// Тернопіль, навчальна книга – Богдан – 2006 – С.122-123.

Макаренко Г.М. Музичне мистецтво. Священна війна. // Харків «Оберіг». – 2007 – С.154.

Полторацька О.І. Історія села Жадове (бакалаврська робота студентки 43 групи історичного факультету) // Чернігів. –2008 – С.27-31.

Реп’ях Станіслав. Чиїсь голоси у мені. Коні летять.// Чернігів «Десна». – 1991 – С.63.

Сосюра В. Червона зима. Гнів. // Київ «Веселка». –  1982. – С.69.