  
Мета акції. Продовжити роботу по охороні птахів та їх природних біотипів шляхом вивчення життя пташок у природному середовищі, учити спостережливості, поглибити знання з біології.
Найбільш активні учасники акції:
1. Єрошов Єгор – 7 кл.
2. Кирдан Юрій – 7 кл.
3. Качура Марина – 7 кл.
4. Черняк Аліна – 7 кл.
5. Сковородько Ольга – 7 кл.
6. Швець Дмитро – 7 кл.
7. Гайдук Світлана – 6 кл.
8. Полторацька Оля – 6 кл.
Спостереження проводили учні 6,7,8 класів під керівництвом учителів біології Ніщимної Т.С., та Марущенка О.С. Педагог – організатор Швед О.М. організовувала конкурси з дітьми.
Вчителі та актив школи склали програму спостережень, яка включала такі етапи:
1. Формування груп учнів, які виявили бажання спостерігати;
2. Ознайомлення з програмою спостережень в рамках акції «Птах року»;
3. Збір матеріалів про «Горобця польового»;
4. Розподіл обов’язків. Вибір завдань;
5. Проведення спостережень, конкурсів;
6. Опрацювання матеріалів та їх оформлення.
Декілька видів горобців мешкає на території України. Ми звикли найчастіше бачити горобця хатнього, але є ще горобець польовий. Він дещо дрібніший за хатнього. Важить приблизно 20-25 грамів має коричнювату шапочку на голові на білих щоках є чорні плями. Має маленький чорний нагрудничок на горлі, комірець з білих пір’їн на боках шиї та білі смужки на крилах. Веде осілий або кочовий спосіб життя, тримається своєї зграї. Поширений в Європі та Азії (крім Близького Сходу та Крайньої Півночі). Завдяки особливій будові ока, горобці бачать світ в рожевих тонах, а в шиї горобця удвічі більше хребців, аніж у жирафи. Цей горобець винахідливий господар – влаштовує гніздо у різноманітних затишних місцинах у будівлях.
Вселяються пташки у шпаківні та дуплянки, порожні дупла дятлів, займають старі гнізда ластівок, навіть нори ховрашків. Нерідко оселяється в товщі суччя в гніздах орлів та інших великих хижих пернатих. Для маленьких пташок вигода подвійна: по-перше, залишки їжі в гніздах приваблюють комах, а по-друге, горобці тут захищені від нападів ворогів. Іноді в стінках гнізда орла можуть оселитися до десятка пар горобців.
Для облаштування гнізда польовий горобець використовує суху та зелену траву, особливо полюбляє полин, рослинними пух, шерсть та пір'я. За необхідності, вміло сплете з травинок округле гніздечко, адже він є найближчим родичем африканського ткачика. Такі кубельця добре помітні восени, особливо в батогах дикого винограду та серед гілок дерев. Починають гніздитися у квітні-початку травня. У кладці буває до 7 щедро заплямованих яєць. Батьки висиджують малечу почергово, до появи першого пташеняти проходить від 10 до 14 днів. Біля гніздечка горобці скритні й обережні. Горобиних пар можуть залишатися разом по кілька років, і мешкають вони осідло. До речі, вік у жвавих стрибунчиків не таке вже й короткий, як прийнято вважати – можуть прожити близько 13 років.
 За даними орнітологів з 1600 року у світі зникло близько 100 видів птахів. Натепер багато видів птахів перебувають на межі вимирання, тому уряди різних країнах світу приймають спеціальні закони, підтверджуючи свою участь у міжнародних угодах з охорони птахів, адже понад 100 років тому було підписано Міжнародну конвенцію з охорони птахів і Україна приєдналася до конвенції у 1927 році. Узагальнені дані спостережень
та враження учнів школи Єрошов Єгор, учень 7 класу. «Раніше не задумувався над тим, що крім горобця звичайного (хатнього) є ще польовий. Часто з хлопцями на околиці села грали у футбол. Біля піщаного кар’єру зграйками літають горобці. Восени їх побільшало, мабуть хочуть поживитись зернятками чагарників. Тримаються зграйками, весело перемовляючись. Ледь вдалося сфотографувати на мобільний, бо вони дуже рухливі».  Важко, але вдалося сфотографувати цього непосиду
Кирдан Андрій, учень 7 класу. «Спостереження проводив на території третього відділку ТОВ “Світанок”. В колгоспному саду зараз їх побільшало. Хотів відшукати їхні гнізда та не вдалося. В холодні дні осені не побачив їх на полі».
Це наші Жадівські польові горобці на відпочинку
Оповідання та казки про горобця польового,
складені учнями школи
Цікава зустріч
Одного разу ми з подругою поїхали до лісу за грибами на велосипедах. Коли їхали полем, то злякали невеличку згаю пташок, схожих на горобчиків. Вони знялися й полетіли. Нас зацікавило, що птахи якось ніби не вміють літати. Ми подумали, що хворі чи, може, поранені. Спинившись, почали розглядати цих незвичайних пташок. Вони відлетіли недалеко від нас і стали збирати зерно, яке загубилося після збору врожаю. І тут ми побачили, що пташки не хворі. Вони вправно стрибали і дуже рідко злітали. Ці пташки були схожі на звичайних горобців, що мешкають на нашому подвір’ї, але разом з тим відрізнялися від них. У них було світліше забарвлення. Зверху голівка каштанового кольору. В очі нам впала чорна смужка на щоках пташок.
Ми з подругою стали сперечатися: горобці це чи ні. Тому вирішили запитати в учителя. Він нам пояснив, що це були дійсно горобчики, бо є не лише хатні, а й польові горобці. Ось так нам пощастило побачити цю рідкісну породу горобців. Оповідання написали учениці 6 класу
Полторацька Ольга та Долгорук Юлія
Горобці-молодці
В одному чудовому лісі жив молодий сильний Дуб. Йому давалося, що він наймогутніший на всьому білому світі.
Одного разу до його верховіття підлетіли комарі і стали ховатися в листі. Дуб розсердився на них і сказав:
– Як ви, нікчемні комахи, посміли потурбувати мій спокій! Геть звідси, дрібнота!
Комарі дуже образилися й оголосили війну Дубові. Той голосно зареготав. Але наступного дня йому було зовсім не смішно. До нього прибувало й прибувало величезне військо грізних Комах, сердитих Черв’яків, ненажерливих Гусениць і Сарани, Трав’яних Клопів, Довгоносиків. Вони обліпили його стовбур і впевнено лізли до крони. Бачить Дуб, що йому будуть непереливки. Став він гукати на допомогу. Почув Ведмідь та каже:
– Я цю малечу зараз пострушую!
Як не старався Ведмідь, але не зміг допомогти Дубові. Не допоміг і Вовк, який голосно гарчав, швидко бігав, високо стрибав. Дубові вороги не злякалися його, тільки реготали.
Комахи відчули смак перемоги і ще дужче почали дошкуляти Дубові. Через деякий час Дубу стало важко дихати: від його зеленого блискучого листя залишилися самі дірки. Дерево помирало.
Аж ось недалечко пролітав польовий Горобець. Бачить, щось Дуб зовсім змарнів. Він до нього.
– Допоможи, – ледь прошепотів Дуб.
– Я зараз, друже, потерпи трішечки. Я гукну на допомогу своїх родичів.
І ось розпочалася справжня війна Польових Горобців і ненажерливих Комах. Важко було горобцям, але вони перемогли.
Дуб поступово ожив. А з горобцями вони тепер великі приятелі.
Казку склала учениця 6 класу
Швед Оксана
Підслухана розмова
Зустрілись якось два горобці. Вони були несхожі між собою. Один – сірий, а інший – різнобарвний. Подивились один на одного, зійшлися ближче, потім відстрибнули назад. Сіли навпроти й дивляться. Потім почали розмову:
– Ти хто?
– Я горобець хатній.
– Невже? І я горобець, тільки звусь польовим.
– А чому ж ми не схожі?
– Навіть і не знаю. Але я красивіший, – гордо відповів польовий горобець.
– Чому?
– Та ти ж подивись, яка в мене шапочка каштаново-коричнева, а щічки біленькі з чорним півмісяцем. Хіба ж це не краса?
– Звичайно? Але ж і в мене є шапочка, тільки сіренька.
– Скажи, а чим ти харчуєшся?
– Смакую пшеничкою, вівсом, картопелькою вареною. Тільки доводиться бути обережним – коти так і чатують. Дзьобнув – і озирайся, клюнув – і тікай. Інколи попередять товариші про небезпеку. Ризиковане життя, але ситне.
– А в мене життя вільне. Але, щоб їжу знайти, треба добре політати серед дерев та чагарників.
– То де ж ти живеш?
– Усі мої родичі полюбляють будують свої гніздечка в дуплах старих дерев, у густих чагарниках. Ми майстри виплітати свої будиночки з тонких травинок. А я знайшов собі старе гніздо ластівки, облаштував його на свій смак та й живу з сім’єю.
– А я примостив своє кубельце під дахом комори. Там нас багато. І захищені ми від вітру та дощу. І чуємо, як хазяйка гукає нас разом з курми на сніданок: «Пуль, пуль, пуль.»
– Бачу, ми з тобою родичі. Тож давай товаришувати.
З тих пір горобців можна побачити разом.
Казку склала учениця 6 класу
Гайдук Світлана
Використана література та джерела даних 1. Шандрієвська Г. “У нашому довкіллі” Тернопіль – 2008
2. Смогоржевський Л.О. “Пернаті друзі” Київ – 1977
3. Київський зоологічний парк. httn://zoo.kjev.ua
|
0
