Етнографічне дослідження традицій та обрядів села Жадове

Учасники дослідження :

Василенко Аліна,

Катруша Альона,

Сковородько Ольга,

Баклицька Тетяна,

Шевкопляс Світлана,

учні 9 класу

Керівники:

педагог-організатор

Швед Олександра Миколаївна,

учитель української мови

Пономаренко Ніна Миколаївна,

учитель історії

Марущенко Олександр Семенович

Хто не пам’ятає минулого,

Той не має майбутнього…

Духовна культура українського народу досить різноманітна і багатогранна. Говорячи про духовність, перш за  все треба згадати саме мистецтво народу.

Подорожуючи селом Жадове, слухаючи розповідь односельців, можна зрозуміти, що на протязі віків українці формували свою власну фольклорну культуру, на основі якої розвивається сучасне мистецтво. Фольклор змінювався, удосконалювався. Кожен додавав щось своє, намагаючись прикрасити розповідь, пісню, танець.

Ми пересвідчились, що спадок українського народу величезний. Культура України відрізняється своєю самобутністю, має риси притаманні лише їй.

Фольклор – наш культурний спадок. Його ми отримали від наших пращурів, і наш обов’язок не лише підтримувати, пам’ятати про нього, а й розвивати далі, збагачувати його новими досягненнями

     Учні нашої школи дуже часто беруть участь у краєзнавчих дослідженнях. Це й не дивно, бо ми  обрали народознавчий напрямок роботи й девіз: «Хто не пам’ятає минулого, той не має майбутнього».

     Учасниками дослідження захотіли бути дев’ятикласники. Темою дослідження обрали Великодні клопоти.

      Ми отримали завдання: розпитати у своїх бабусь, матерів як колись у нашому селі проходила підготовка до свята, які обряди виконувались під час процесу випікання паски, які були прикмети, які говорили приказки, які були повір’я. Зібравшись  на засідання, ми поділились своїми здобутками, опрацювали відповідну літературу. А потім разом з керівниками склали сценарій обряду випікання паски. Пісні ми запозичили з уроків Християнської етики.

     Роботу свою ми назвали «На Великдень сонце грає», адже кожна родина готує до свята головний атрибут – паску, а це символ, за деякими свідченнями,  тіла Господнього,  а за язичним повір’ям – символ сонця. 

     У давні часи нашому селі кожна родина, готуючись до свята, пекла паски. У кожної родини був свій рецепт, але господині часто ділилися ними одна  з іншою. Були такі рецепти, що спечена за ними паска тижнів зо два не черствіла. Вона була жовтого кольору і мала безліч малесеньких порожнин, тобто гарно підійшла. На жаль, нам не вдалося знайти такого рецепту.

      Для паски бралося біле пшеничне борошно. Бабусі поділилися з нами народним способом перевірки його якості:  треба наслинити кінчик вказівного пальця і вмочити його в борошно, а потім торкнутися іншим: якщо борошно тягнеться за пальцями, то воно гарного ґатунку, у ньому багато клейковини, й паска вийде гарною. А якщо сиплеться – борошно невдале. Замішували паску на молоці, краще топленому в печі. Додавали яйця, олію, масло домашнє, горілку. Але не завжди була можливість пекти білі паски, і важкі часи її робили з чорного житнього борошна. «Підбивали» тісто 2-3 рази. Верх паски мазали яйцем, водою з цукром, або обливали білою глазур’ю й посипали зафарбованим у різні кольори сирим пшоном.  Прикрашали паску в основному хрестиком, або літерами ХВ  з прісного тіста. Спочатку хрест був у вигляді двох паличок, а потім, з розвитком людства, змінювалось і прикрашання. Хрестик стали ліпити з округленими кінцями, стали доліплювати колоски, як символ життя.

     Доки паска готувалася, не можна було голосно говорити, стукати, скрипати без потреби дверми, відставляти «засланку» зайвий раз, ще й чоловіків виправляли з хати.

      Куштувати неосвячену паску було гріх. А ось кили вже її освятили, то спочатку господар мав дати корові, собачці, свиням, курям, щоб «на скотину зійшла божа благодать». Уся сім’я сідала за столом,  Христосались, розбивали яйця, граючись: чиє міцніше, розрізали паску й снідали.

Сценарій виховного заходу

Ведуча. Духовна культура українського народу досить різноманітна і багатогранна. Говорячи про духовність, перш за  все треба згадати саме мистецтво народу.

Подорожуючи селом Жадове, слухаючи розповідь односельців, можна зрозуміти, що на протязі віків українці формували свою власну фольклорну культуру, на основі якої розвивається сучасне мистецтво. Фольклор змінювався, удосконалювався. Кожен додавав щось своє, намагаючись прикрасити розповідь, пісню, танець.

Ми пересвідчились, що спадок українського народу величезний. Культура України відрізняється своєю самобутністю, має риси притаманні лише їй.

Фольклор – наш культурний спадок. Його ми отримали від наших пращурів, і наш обов’язок не лише підтримувати, пам’ятати про нього, а й розвивати далі, збагачувати його новими досягненнями.

Учні нашої школи дуже часто беруть участь у краєзнавчих дослідженнях. Це й не дивно, бо ми  обрали народознавчий напрямок роботи й девіз: «Хто не пам’ятає минулого, той не має майбутнього».

Сьогодні ми хочемо показати вам Великодні клопоти, п’єсу  «На Великдень сонце грає», адже кожна родина готує до свята головний атрибут – паску, а це символ, за деякими свідченнями,  тіла Господнього,  а за язичним повір’ям – символ сонця. 

У давні часи нашому селі кожна родина, готуючись до свята, пекла паски. У кожної родини був свій рецепт, але господині часто ділилися ними одна  з іншою. Були такі рецепти, що спечена за ними паска тижнів зо два не черствіла. Вона була жовтого кольору і мала безліч малесеньких порожнин, тобто гарно підійшла.

Для паски бралося біле пшеничне борошно. Бабусі поділилися з нами народним способом перевірки його якості:  треба наслинити кінчик вказівного пальця і вмочити його в борошно, а потім торкнутися іншим: якщо борошно тягнеться за пальцями, то воно гарного ґатунку, у ньому багато клейковини, й паска вийде гарною. А якщо сиплеться – борошно невдале. Замішували паску на молоці, краще топленому в печі. Додавали яйця, олію, масло домашнє, горілку. Але не завжди була можливість пекти білі паски, і важкі часи її робили з чорного житнього борошна. «Підбивали» тісто 2-3 рази. Верх паски мазали яйцем, водою з цукром, або обливали білою глазур’ю й посипали зафарбованим у різні кольори сирим пшоном.  Прикрашали паску в основному хрестиком, або літерами ХВ  з прісного тіста. Спочатку хрест був у вигляді двох паличок, а потім, з розвитком людства, змінювалось і прикрашання. Хрестик стали ліпити з округленими кінцями, стали доліплювати колоски, як символ життя.

Доки паска готувалася, не можна було голосно говорити, стукати, скрипати без потреби дверми, відставляти «засланку» зайвий раз, ще й чоловіків виправляли з хати.

 Куштувати неосвячену паску було гріх. А ось кили вже її освятили, то спочатку господар мав дати корові, собачці, свиням, курям, щоб «на скотину зійшла божа благодать». Уся сім’я сідала за столом,  Христосались, розбивали яйця, граючись: чиє міцніше, розрізали паску й снідали.

А зараз до вашої уваги дійство «На Великдень сонце грає».

Дійові особи: Бабуся, Мати Марія, Онука Оленка, Мала Катруся

Інтер’єр сільської хати. Посередині стоїть стіл, на якому –  свічки, писанки, миски. На задньому плані – піч, діжа, покрита скатертиною чи рушником. За столом сидять бабуся й Оленка.

Оленка. Бабусю, як добре, що ми поробили всю брудну та важку роботу, прибрали хату. Мені так подобається, коли в ній прибрано, пахне свіжими рушниками. А матуся буде сьогодні пекти паски?

Бабуся. А як же. Вона ще звечора замісила тісто на дріжджах і поставила його ондечки, на лежанці, де тепліше. А вранці, щойно прокинувшись, підбила його. Тепер добре паски пекти, купив дріжджі, замісив тісто та й печі паску. А от як я була малою, то ще в середу ввечері готували опару для паски. Спочатку яйця вбивали в окремий посуд і залишали трохи постояти. Та й треба було дивитися, щоб жовтки почервоніли, тоді  паска буде жовтішою. Замішену опару ставили на ніч в тепле місце, а вночі прокидалися й дивилися, чи досить вона тепла, чи гарно росте.

Оленка. А ставили так само на лежанці?

Бабуся. Так,  тільки дивились, щоб лежанка не була надто гарячою, аби опара не підварилась.

Оленка. А якщо лежанка – гаряча,тоді ставили біля печі?

Бабуся. Ні, підставляли брусочки.  А вже вранці, в Чистий четвер,  до опари додавали борошно і замішували тісто. Завжди залишали для пасок найкраще борошно. Замісивши, тісто лишали, щоб підійшло. Потім вже з готового тіста виробляли паски у високих формах, знову лишали їх ще на 2-3 години доростати. В той же час розтоплювали піч і ставили пекти паску.

До хати заходить мати

Бабуся. Подивись, Маріє, тісто, мо, вже пора місити?

Марія. О, дивіться, яка вже балабуха вилізла. Допоможи, доню, поставити діжу на ослінчик, буду місити.(Ставлять діжу накриту рушником, зверху лежить вербова гілочка)

Оленка. А що це, мамо, вербова гілочка чи що?

Марія. Так, доню.

Бабуся. Колись, ще моя баба казала, що вербова гілка, покладена навхрест,оберігає тісто від злих духів та надає йому весняного росту.

Ставлять біля столу. Мати вимішує тісто, а бабуся й Оленка розписують писанки.

Оленка. Мамо, а що ти в тісто клала? Поділись рецептом. Чи може, це в тебе секрет фірми? (Сміється)

Марія. Ой, доню, хоч і не секрет, та дещо знаю. Рецепт простий: замісила на парному молоці,  додала у борошно цукру і трішки меду, убила шість яєць, масла розтопила й  дрібку солі поклала. Воно знаєш як буває: дві господині по одному рецепту спечуть паску, то в одної буде пишна та смачна, а в іншої – соромно розрізати.

Оленка. А що ж треба робити, щоб гарною була паска?

Бабуся. А, кажуть, добра паска буде, коли спина зомліє та сім потів зійде.

Оленка. Тобто як це?

Марія. А так, що треба місити довго та старанно кулачками, аж до самого низу діставати. Місити до тих пір, доки тісто само перестане до рук приставати.

Забігає до хати мала Катруся з лялькою.

Катруся. А чого це тато в хату не йде, я гукала, щоб ішов дивись, чи ви вже понаписували писанок, а він каже: «Йди сама».

Оленка. Тато пильнує, щоб лиха людина до хати не зайшла, мама ж паски пекти буде. А ти, мала, не бігай, а йди до нас, теж будеш писанки писати.

Катруся. Я ж не вмію.

Оленка. Сідай, учись. Бабуся, покаже. Справді, бабусю.

Бабуся. Так. Сідай, Катрусю, до нас.   (Катруся сідає)

Катруся. А ми в школі пісню про писанку вивчили. «Розмалюю писанку». Ви такої не знаєте?

Оленка. А ось і знаємо. Ще краще тебе заспіваємо.

Бабуся. Дівчата, будьте чемними й добрими. Говоріть лагідно. Паску ж пекти будемо. У цей день не можна сваритися, кричати. Всі сьогодні щасливі – діждали хліба святого з’їсти.

Катруся. А співати можна?

Бабуся. Можна, Катрусю, співайте.

Співають «Розмалюю писанку». Мати, стомившись,  закінчує роботу, витирає руки рушником, тримається за спину. Кладе тісто у форми.

Бабуся. Внучечко, (до Катрусі),сходи-но, візьми за образами два колоски пшениці, освяченої на останню Трійцю. Мама покладе навхрест на рушник.

Марія. Катрусю, а ти накладай зверху хрест із тіста і «шишки», та поставимо форми з пасками в тепле місце — «щоб паски посходили».

Оленка кладе хрестики й носить до печі, а мати розмовляє з Катрусею.

Катруся. Мамо, ого скільки пасок! А це кому такі маленькі пасочки: мені чи що?

Марія. Ні, Катрусю, малі пасочки  для обдаровування похресників та жебраків. А оці великі для нас та гостей.  А це «калачик» для худоби, який після освячення віддамо корові з свяченою сіллю, аби відьма не відібрала молока та масла.

Бабуся. Коли годують худобу свяченою паскою, то треба сказати: «Будь така чесна, як паска».

Марія. Ось уже в печі нагоріло, можна паски садити.

Бабуся. Катрусю,сідай під хлібину. (Дівчинка сідає, а бабуся піднімає паску і говорить слова) Так би всім радуватися, як пасці, такі будьте перші , як паска, так би вас чекали, як паску. Замкни, Маріє, хату, щоб ніхто не зайшов, бо тоді паска потріскається. Дівчата, вставайте, коли паска в печі, нікому не можна сідати, щоб і паска не сіла. А ти, Катрусенько, підскакуй, щоб паска висока виросла. Хоч би паска не тріснула посередині, бо це означає, що в родині хтось помре, або грім влітку вдарить у стіг із сіном. Маріє, ти ж загніти паски свяченою вербою.(Марія наламує вербових гілок і кладе в піч)

Марія наводить лад на столі, Бабуся й Оленка продовжують розписувати писанки, Катруся грається з лялькою.

Оленка.  (з радістю) А ви чуєте, як смачно запахли паски,може вони вже готові?

Марія. Зараз, доню, побачимо.(Виймає одну паску)

Оленка. На вигляд, нібито готова.

Марія. А я зараз ми з тобою й перевіримо, обережно встромивши в неї тоненьку трісочку: якщо вона суха — паска готова. (Витягує решту пасок) Ось готовінаші паски. Поставимо на стіл, змочимо верх водичкою та накриємо рушником.

Бабуся. Ой які гарні та високі паски ви спекли! Залишилося їх в церкві в неділю освятити.

Хай у всіх буде — в місті і в селі —

Радісно на серці, повно на столі.

Хай біда і горе обмине ваш дім,

Разом: Доброго здоров'я зичим вам усім.

Марія.    А всім присутнім на нашому святі, хочемо побажати бути добрими і працьовитими,

Оленка.    Чесними і вмілими,

Катруся.   Чуйними і творчими.

Марія.     Щоб уміли бачити красу рідного краю.

Бабуся.  Щоб змалку вивчали традиції, історію свого народу і несли у своїй душі те найкраще, що є у нас, українців!

Чути, як дзвонять церковні дзвони. Всі хрестяться. Співають пісню «Котилася писаночка»