Новорічна акція

учнів Жадівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

«Збережи ялинку, не рубай її!»

Я зірвав квітку – і вона зів’яла.

Я зловив метелика – і він помер у мене на долоні.

І тоді я зрозумів: доторкнутися до природи можна лише серцем!

       І дійсно – серцем! Душевне ставлення до природи, практична допомога їй – це те, що нині, як ніколи, вимагається від усіх жителів планети.
       Традиційним є проведення акції «Не рубай ялинку, збережи її!» і в нашій школі, основна ідея якої – замінити ялинку зимовою композицією, що створить атмосферу Новорічного свята і збереже життя зеленої красуні, адже підтримання новорічних традицій не повинно шкодити природі.

       Справді, не обов’язково вирубувати дерево, адже помешкання можна прикрасити ялинковими гілками або поставити штучну ялинку.
       Проведення акції в нашій школі теж має свою історію. Конкурс із створення новорічних композицій уперше було проведено в грудні 2006 року. Щоразу ця акція набуває масштабності, до неї залучається все більша кількість людей, яким небайдужа доля красунь-ялинок. І щороку учні дивують своєю творчістю, використовуючи фантазію та різноманітні техніки й матеріали. У цьому році учні ще писали листівки-заклики, складали казки, малювали комікси.
       Організаторами акції, що була проведена 20 - 29 грудня 2010 року, виступили педагог-організатор Швед О.М., заступник директора з виховної роботи Марущенко О.С., президентський актив шкільного самоврядування (Сенченко Вікторія, Населевець Наталія, Швед Тетяна), голова малої ініціативні групи: «Зелений патруль» Долгорук Оксана, голова малої ініціативні групи «Дозвілля» Бурковець Оксана). Акція відбулася за  
       Неординарне бачення цієї акції представили дев’ятикласники, створивши «Кактусове диво». Вони отримали приз « За політ фантазії»
     Друге місце дісталося учням 5 класу (композиція «Новорічна казка»).
     Цікаво представили свою акцію десятикласники. Вони створили ілюзію казки, де живуть Сніговики (об’ємні іграшки), які охороняють ялинок і закликають зберігати їм життя. За це отримали «Приз глядацьких симпатій». 
     Члени гуртка «Юний художник» представили свої композиції у вигляді намальованих ялинок і сніговиків.
     Група учнів 5 класу намалювали комікси «Пригоди Ялинки».
В цілому акція пройшла успішно й цікаво. Усі творчі роботи використовувались у вигляді декорацій під час Новорічних святкувань. Акція була широко висвітлена шкільними засобами масової інформації.
     Проведені заходи мають право на життя. Ми сподіваємося, що в майбутньому нам вдасться залучити до неї ще більшу кількість людей, не байдужих до збереження природних багатств України.

Бережіть ялинки!

       Незабаром до нас завітає Новий 2011 рік. Все населення країни намагається прикрасити свої домівки гарними зеленими деревцями-ялинками.
       Тому хочемо нагадати про збереження хвойних дерев у передноворічний період,адже вирубуються тисячі гектарів лісу, знищуються ялинки та сосни задля недовгого їх віку в оселях громадян.
       Дуже гарно, що у європейських країнах і в Україні склалася інша традиція – прикрашати на Новий рік домівки штучними ялинками. 
       У Європі піти в ліс і зрубати дерево – це дикість, і це зрозуміло всім. Більшість ялинок, які використовуються там в новорічні свята, а особливо на центральних площах міст, є штучними. І населення цим пишається. 
       Раніше використовувати живі дерева не було нашою, українською, традицією, вперше в нас з’явилися гілки ялин і сосен після наказу Петра І прикрашати ними будинки і двори під час новорічних свят. 
       Альтернатива живим ялинкам і соснам є - це і дерева, які продаються в горщиках, а після новорічних свят стоятимуть у дворі або на дачі, або штучна ялинка, яка служитиме набагато довше. 
Багато людей віддають перевагу саме таким штучним ялинкам – таким чином вони роблять добру справу по спасінню лісу. А можна сплести з гілок гарні композиції та вкрасити їх за своїм смаком. Дітлахам набагато цікавіше побачити гарну, живу ялинку в парку або на прогулянці в лісі.
       Дуже шкідливо рубати молоде деревце чи спилювати, як у нас часто ведеться, його верхівку - після цього воно не може рости, як правило, таке дерево приречене.
       Давайте зробимо своє свято гарним не завдаючи шкоду природі! 

Мала ініціативна група «Довкілля»

Жадівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

       Мар’янка йшла засніженою вулицею й милувалась казковим краєвидом. Задумавшись, поринула у казковий світ чудес. Їй здалося, що вона потрапила до незвичайної країни , бо все тут було зроблене з шоколаду.
       Зненацька до Мар’яни хтось легенько доторкнувся, це був хлопчик, який, тримаючи шоколадну листівку, з цікавістю дивився на дівчинку.  

– Вітаю тебе у країні Безмежного Шоколадства. Мене звати Шоколадик.

– А мене – Мар’яна.

– Судячи з того, що ти з’явилася зненацька, я думаю, ти Чарівниця або Фея!

– Ні, я звичайна дівчинка.

– Тоді як ти тут опинилася? Звідки ти знаєш про нашу країну?

– Та я нічого не знаю.

– О, то ти нічого про неї не знаєш? Я розповім тобі багато цікавого! Наша країна – найпрекрасніша з усіх, що є в світі, бо все в ній – з шоколаду! У нас дивовижний вулкан, який вивергає цю смакоту, тому не потрібно купувати його в магазинах, а навпаки, ми думаємо, куди б нам його подіти. У нас уже цілі шоколадні гори, які називаємо Чорногір’я і Молокогір’я. Тому ми розтоплюємо шоколад і розливаємо в потрібні форми. А потім з них будуємо свої будинки, лікарні, заклади культури і навіть школи. Тут, правда, інколи бувають проблеми: буває, що хтось із невихованих учнів надкушує краєчок парти, або ще гірше – відломить стіни трохи. Тоді до школи викликають батьків бешкетника, і вони відновлюють майно.

       Кожного Нового Шоколадного Року до нашої країни прибувають на відпочинок казкові герої, які роблять подарунки, причому незвичні: вони дарують нам ялинки і сніг, багато снігу. Уяви собі картину: темно-коричневі гори з чорного шоколаду, припорошені сріблястим снігом.       Справді – краса! Тому, я сподіваюся, ти подаруєш ялинку.

– Але ж у мене немає ялинки і чар, щоб її зробити.

– Це катастрофа! Новий Шоколадний Рік без ялинки?! Ой, як же всі засмутяться!

– Ти не хвилюйся так! Мене у школі навчили робити ялинки з паперу!

– Але ж у нас немає паперу, тільки шоколад!

Мар’янка ненадовго задумалась, а потім сказала:

– Гаразд. Я зроблю ялинку з шоколаду. Але мені потрібні харчові барвники.

Дівчинка пригадала, як вони робили ялинки в школі і, зафарбувавши в зелений колір шоколад, виготовила ялинку. Потім вона ще й прикрас різних наробила.

– Яка чудова ялинка, - вигукнув Шоколадик, - у нас ще не було такої красуні.

Дякуємо тобі, Мар’янко.

Дівчинка заплющила очі, а коли їх відкрила, то побачила, що стоїть біля свого двору. «Що це було,- подумала вона,- казка чи, може, сон?»

Раптом Мар’янка помітила, що вона щось тримає у руках , – це була ялинка, точнісінько така, яку вона зробила для жителів країни Безмежного Шоколадства, тільки набагато менша.

– Дякую,– прошепотіла дівчинка й побігла до будинку.

Лазарева Яна, 8 клас

       Оленка сиділа тихенько за своєю партою і слухала збуджені розмови однокласників. Вони розмірковували, як краще провести акцію «Ялинка», яка саме проходила в їхній школі. Оля запропонувала зробити гарну композицію з гілочки ялинки. Денис зовсім розфантазувався і казав, що можна наробити ялинок із гілочок шкільної ялинки і палиці з дірочками. Галинка радила всім купувати новорічну красуню в магазині. 

– А чому ти мовчиш, Оленко, – спитали друзі.

– Тому, що я думаю, що це все дурниці. Ну який Новий рік без справжньої лісової красуні?

– Але ж ти позбавиш її життя, – вигукнула Оля.

– Ну то й що? Вона – дерево, розумієш – де-ре-во! А дерево, воно і є дерево, і що з нього взяти? Ну вирубають мені ялинку, посадять нову. І досить про це теревенити.

       Прийшовши додому, Оленка заявила з порогу:

– Тату, принеси мені ялинку!

– Доню, ми ж купили минулого року непогану ялинку, то її й поставимо.

– Я хочу справжню, живу!

– Досить вередувати. Ти вже доросла, маєш розуміти.

       Тато вийшов з кімнати.
       «Якщо я доросла, то й сама роздобуду собі ялинку», - подумала дівчина.
Оленка розвернулася, ухопила в татовій майстерні пилку й побігла за село. Там росла лісосмуга, де було чимало ялинок. Доки Оленка добігла до лісу, надворі потемніло. «Я спиляю першу-ліпшу ялинку, й додому», – так міркувала дівчина. Вона швиденько крокувала смугою, а ялинок не було видно. Раптом помітила фігуру чоловіка, який рухався в її бік. Оленка трохи злякалася. Це був дідусь, чимось схожий на Діда Мороза, але весь в білому вбранні.

– Чого це ти, дівчинко, забрела так далеко й так пізно?

– Хочу ялинку, - грубо відповіла Оленка.

– А хіба тобі не жаль деревця? Якщо кожна дитина захоче собі по ялинці, то всі ліси зникнуть.

– Ну то й що?

– Я бачу, дівчино, серце твоє не знає жалю, треба його трохи провчити.

       Дідусь змахнув палицею, стукнув об землю – і враз Оленка перетворилася на ялинку. 
       До неї підбіг зайчисько, потупцював і, мабуть, побачивши гарний затишок, сховався під гілочками на ніч.
Оленка вже шкодувала про свій вчинок, їй хотілося плакати, проте сліз не було. Вона чула , як солодко сопів біля неї зайчик, трішки заспокоїлась і теж задрімала.
       Прокинулась вона від гуркоту машини, яка спинилась недалеко. З неї вийшло двоє чоловіків, стали ходити смугою. Оленка-ялинка зрозуміла: шукають гарну ялинку. Вони підійшли до неї . «Дивись, яка красуня!»,- сказав один із них. «Гарна», - погодися інший. Перший заніс сокиру і вже хотів рубати. В Оленки серце зупинилося від страху, аж раптом другий чоловік сказав: «Не рубай, вона мала для нашої вечірки».
       Невимовний страх оселився в Оленчиному серденьку. Декілька разів довелося їй пережити це жахливе відчуття. Одного разу від смерті її захистила розлога ялинка, натрусивши гору снігу на її тендітні гілочки.
Нарешті до Оленки-ялинки кучугурами снігу підійшов Чарівник. Він промовив:

– Он іде тато виконувати твою забаганку! Тільки він зрубає ялинку, ти миттєво перетворишся на колишню дівчинку-пустунку.

– Не треба, Дідусю! Краще я залишуся ялинкою, ніж завдам шкоди маленькому беззахисному деревцю.

На Дідусевому обличчі засяяла задоволена усмішка.

– Я бачу, мила дівчинко, що у твоєму серці нарешті ожила доброта. Біжи до свого татка!

Дідусь змахнув палицею, стукнув об землю – і враз Ялинка перетворилася на Оленку. Вона радісно підбігла до батька й вигукнула:

– Татусю, ходімо додому! Не треба мені ялинки, хай живе маленька красуня, приносячи радість та втіху і пташині, і звірині.

Швед Тетяна, 10 клас