Чернігівщина розташована у двох природних зонах – зоні мішаних лісів і лісостепу.
Лісами зайнято 690,6 тис. га., що становить 21% загальної території області. Основні лісові масиви знаходяться на півночі області, на правобережжі Десни. У лісах переважають молоді та середньовікові дерева. Середній вік деревостою становить 40 років. Серед порід поширені сосна звичайна, ялина, дуб, береза, осика, вільха, липа, клен, граб.
Соснові ліси (бори) формуються на легких за механічним складом, бідних різновидностях дерново-підзолистих ґрунтів.
У підліску ростуть ліщина, крушина, бересклети, (бородавчатий і європейський), горобина. В лісах росте багато чагарників та багаторічних трав’янистих рослин, які дають їстівні плоди та ягоди – ліщина, шипшина, калина, малина, глід, барбарис, ожина, суниці, брусниці, чорниці, костяниці, тощо.
Значна частина території області зайнята луками, особливо заплави річок. Для рослинного покриву лучних угідь Чернігівщини характерним є переважання осоки та злаків. Серед злакових найбільш часто зустрічаються тонконіг лучний, костриця, тимофіївка та інші, осоки – рання, заяча, лисяча.
Болотні масиви, які займають в області досить значні площі, вкриті вологолюбивими рослинами. Рослинний покрив боліт представлений рогозом, очеретом, хвощем, осокою, ситником.
В Чернігівській області нараховується 22 відносно рідкісних види рослин. Деякі з них (гніздівка звичайна, коручка чемерниковидна, сальвінія плаваюча, лілія лісова, любка дволиста, підсніжник звичайний, плаун річний) занесені до «Червоної книги».
Чернігівщина – щедра природна комора лікарських рослин, які ростуть в лісах, на луках, болотах (соснові і березові бруньки, бузина чорна, крушина, калина, чорниця, брусниця, чебрець, материнка, суниці, звіробій, конвалія, гірчак, алтея лікарська, деревій, валеріана, кульбаба, аїр, дягель лікарській, багульник, кропива, спориш, полин гіркий, буркун лікарський, тощо)
Ліси області багаті на гриби (білий гриб, підосиновик, моховик зелений, польський гриб, маслюки, лисички, опеньки, рижики та інші).
