Про Володимира Григоровича Кайдаша
Історію творять люди. Творять своєю натхненною працею, наполегливістю, люблячим серцем, залишаючи за собою добру пам'ять колег та вихованців. В історії нашого села є багато достойних людей, але я хочу розповісти про скромну порядну людину, яка безпосередньо причетна до історії нашої школи, колишнього директора Кайдаша Володимира Григоровича. Я його не бачила але вже зараз можу розповісти дещо про цю людину.
Народився Володимир Григорович у Семенівці, у 1924 році. Після закінчення школи навчався у Новгород-Сіверському педагогічному училищі, яке закінчив у 1941 році, якраз перед війною. В роки війни був двічі поранений. В мирний час був директором Кутовської, Ферубкінської а потім Архипівської шкіл. Але більше 20 років Володимир Григорович керував Жадівською середньою шкалою.
Це були нелегкі роки. Потрібно всіх жителів охопити навчанням, керувати навчальним процесом, будувати новий дерев'яний корпус школи, реставрувати наявні. Кількість учнів у школі весь час зростала і виникла потреба у будівництві нової триповерхової школи. Необхідно було їздити в Київ клопотати про гроші та документацію на будівництво. Часто йому про себе нагадували фронтові поранення та нові хвороби. Як не важко було, але у 1974 році школа привітно відкрила учням двері. І знову нові приємні клопоти пов'язані з облаштуванням нового місця навчання. Зелені насадження, які так милують око зараз, були завезені із Тростянецького дендропарку, що на Чернігівщині у 1976 році. Під його керівництвом працювало десятки вчителів було випущено не одну сотню учнів. Але кожна людина його згадує як чуйну, порядну, вимогливу, добру, справедливу людину.
Школа в районі була однією з кращих. За відмінну роботу Володимир Григорович відзначений державними нагородами: «За трудовую доблесть», «За победу над Германией в Велнкой Отечественной войне 1941-1945 годов» та іншими.
Я знаю, що моя розповідь неповна про цю людину і не змогла б розповісти без сторонньої допомоги але впевнена, що ми повинні вивчати, пам'ятати і розповідати про тих хто творив і творить історію рідного краю. Бо по-іншому хто тоді ми?
