Людина не з легенди
Лейтенант
Населевець Сергій Ісакович
Незвичайна доля цієї людини. Льотчик, у повітряних боях збив шість ворожих літаків. Виконав повітряний таран на охопленому полум'ям літаку. Обгорів, обморозився, тринадцять діб без свідомості. Потім госпіталь... Москва. Відомий професор Вишневський рятує йому відморо¬жені ноги від ампутації.
Перед кінцем війни виписався з госпіталю, знайшов свою частину, устиг зробити ще кілька бойових вильотів.
Нагороджений орденом Червоного Прапора, медалями.
Після війни Населевець С.І. проживає в місті Тосно Ленінградської області.
У листопаді 2007 року Сергій Ісакович із донькою були запрошені до нашої школи на Урок Мужності. Школярі, учителі з великим хвилюванням і почуттям гордості за славного земляка слухали його спогади про священну ту війну. Хвилями накочуються спогади… Ні, недаремно топтав ряст він на нашій землі. Подвиг, здійснений ним у грізні роки Другої світової, – безсмертний.
… Шостого вересня 1944 року льотчики винищувального полку, товариші, Сергій Ісакович та Володимир Сухарєв отримали наказ супроводжувати шість «Іллів». (Було це на 3 Прибалтійському фронті). Почалось бомбардування ворожої переправи. Смерть чатувала на кожному кроці. Раптом у промені сонця, що котилось за обрій, Сергій Ісакович побачив чорні цятки, що наближалися. Ворог атакував, назустріч летіли вісім «Фокке-Вульфів». Фашисти, впевнені в своїй численній перевазі, йшли нахабно. Літаки зближувались. Здавалось зіткнення невідворотне. Сергій ішов в лоб на ведучого, а праву руку тримав на гашетці, готовий кожну секунду дати чергу по ворогу. Але фашист не стріляв: можливо, вирішив, що у руського льотчика нерви більш слабкі і він не витримає і «відвалить». Вже було чітко видно диск гвинта, що обертався, кабіна. Але ось Сергій побачив, як похитнулась площина фашиста, чорний хрест на фюзеляжі. Фашист «відвалив». «Так, гад! Не витримав! Нерви підкачали», – встиг подумати Сергій і дав чергу з двох «шваків» в чорний хрест. Літак ворога залишав за собою шлейф чорного диму. Відчувалась радість перемоги. Але це що? Машину Сергія охоплено вогнем. Горить! Так, інший фашистський літак підпалив бойову машину Насалевця. Вибухом фашистського снаряда гармати заклинило. І тут Сергій побачив, що один «фоккер» знизу наближається до літака Сухарєва. І тоді, щоб урятувати товариша, Сергій Ісакович, не вагаючись, пішов на таран – від обох літаків залишилися тільки уламки.
Льотчик встиг розкрити парашут, і в цей момент побачив, що прямо на нього мчить «ФВ 190». Фашистський льотчик вирішив в упор розстріляти парашутиста. Зробив три спроби, але лише перебив пару строп. В півкілометра на землі знаходилась зенітна батарея німців. Вони з реготом спостерігали поєдинок парашутиста з літаком.
Приземлився (з обпаленим обличчям) на сплюндровану землю, усіяну вирвами, сховався від ворожого ока.
Тринадцять днів і ночей, долаючи страх, біль, тривогу, переховувався мужній воїн по болотах, лісах, стогах сіна.
Знайшли його наші солдати – змученого, пораненого, без сил. Потім була Москва. Центральний авіаційний госпіталь. Лікування у відомого на той час професора Вишневського (грозила ампутація обморожених ніг). Вісім місяців боротьби сильної душі з безжиттєвим тілом. І хвороба, налякана солдатською волею до життя, відступила. Удалося відновити роботу обморожених ніг та повернути втрачений зір. Позаду – декілька операцій. Життя перемогло. І повернувся він до своєї бойової частини, де його вважали загиблим, воскрес із мертвих…
За повітряний татар Сергію Населевцю повинні були присвоїти звання Героя Радянського Союзу, але втрутився «особист». Адже обгорілий льотчик приземлився на окупованій німцями території. «А якщо він продався?» – підозрював всіх і кожного той. Представлення до нагороди сховали під сукно, і тільки трохи пізніше командуючий повітряною армією нагородив його орденом Бойового Червоного Прапора.
Сергій Ісакович Населевець з учнями школи
(Вчитель історії та географії Ю.П.Ніщимний)
