Гвардії капітан
Липовка Іван Єгорович
ЗАРАДИ ЖИТТЯ
Багато фронтових доріг пройшов юнак з села Жадове, що в Семенівськему районі. Пізнав і гіркоту відступу, і радість перемог. Бачив зруйновані міста і села, витоптані хліби, обпалені тіла жінок і дітей, і за все мстив фашистам. Був дев'ять раз поранений, і щоразу повертався в свою частину, продовжував громити окупантів.
…Бої під Сталінградом… Під Орлом… Не злічити атак, не заміряти криваві верстви. Двічі товариші на руках виносили пораненим з поля бою старшого лейтенанта Івана Єгоровича Липовку. В критичний момент він, командир кулеметної роти, сам лягав за кулемет.
...На цей раз рота ввірвалась у село. Закріпившись, забезпечила ус-піх іншим підрозділам. Уже в центрі села куля навиліт пробила легені Іванові Єгоровичу За цей бій він був удостоєний ордена Червоної Зірки. Лікарі врятували йому життя, але вирішили відправити в нестройову частину. Та не міг з цим змиритися фронтовик. Він писав матері й сестрі: «Не можна мені залишатися а тилу, мамо, ніяк не можна. Я повинен зі зброєю в руках визволяти свою Батьківщину. За мене не хвилюйся. А ось розіб'ємо ворога і тоді…».
Знову комісія і знову відмова. Та Іван Єгорович домігся свого. Знову фронт. В боях за Одесу він командував уже стрілецьким батальйоном гвардійського полку. В документах, які зберігаються в архіві Міністерства оборони СРСР, є такий запис: «В боях з німецько-фашистськими загарбниками за м. Одесу 9-10 квітня 1944 року тов. Липовка І.Є. проявив виключну хоробрість і чудове уміння в керуванні бойовими діями батальйону... Він відмінно виконував бойові завдання командування, причому з незначними людськими втратами…». І ще одна нагорода – орден Вітчизняної війни.
Серпень 1944 року. Радянські війська завершили оточення фашистських військ під Яссами і Кишиневом. Ворог, як затравлений звір, намагається розірвати кільце. Там, де наступав батальйон під командуванням гвардії капітана Івана Липовии, противник із значно переважаючими силами вклинився в стик між під-розділами. Розгорівся жорстокий бій, але ворог не пройшов. Бій уже закінчувався, коли Липовку оглушило вибухом снаряду. Поранений ос-колком у живіт, він упав і вже більше не зміг піднятися.
Після війни останки героя перенесли в братню могилу в селищі Арциз. Піднімається в небо величний обеліск. Приходять сюди люди. По-довгу стоять, вчитуються в написи. І кожний в серці своєму несе звідси іскринку мужності героїв, їх патріотизму. Їх віри в перемогу…
П. БАРАНОВ.
(З архіву газети Життя Семенівщини)
